Поставте замість крапок (де потрібно) пропущені букви. Ро..жарений, сміє..ся, бе..журний, ро..шарування, прині.. ши, не му..ся, не порі..ся, ..шити, б’є..ся, ..жінкою, змиє..ься, бе..шумний, ро..шукати, ма..ч, ..жувати, зустріне..ся, на дорі..ці, покликан..я, безсмерт..я, повноліт..я, повніст..ю, весіл..я, навман..я, узбереж..я, вічніст..ю, роздоріж..я, папорот..ю, дерт..ю, радіомовлен..я, засил..я, ател..є, безчест..я, ніч..ю, безліч..ю, шерст..ю, затвердін..я, дин..я.
У ложе..ці, кри..ці, кпи..ці, Пара..чин, ..жиру, злі..ши, бе.. шапки, мі.. солдатами, ро..жеврітися, зупини..ся, на сте..ці, відчепи..ься, сподіває.я, згри..ши, ..шумом, бе..чинство, ..чищати, Іл..я, мудріст..ю, щаст..я, скрин..я, їдальн..я, лист..я, безліс..я, ріл..я, мід..ю, скатер..ю, пам’ят..ю, л..ється, постат..і, повінн..ю, засил..я, молод..ю, молодіст..ю, жовч..ю, рішел..є, у піднебес..і, подвір..я, радіст..ю, стат..я, стат..ей.

ответ: з т з з з ч ж з ть з т з з т з ть ж н т т - л н ж - ж т - н л ь - ч ч - н - ч

Объяснение:

ответ: Привіт.

- Привіт!

- Як справи?

- Добре, а у тебе?

- Також.

- Як сьогодні йде день?

- Чудово! Сьогодні дуже добрий день. На дворі тепло і сонячно.

- Так, так. День і справді чудовий.

- Ти робив вже домешнє завдання?

- Ні, але скоро почну робити. А ти робив?

- Так, я вже зробив домашнє завдання.

- Гаразд, тоді давай до зустрічі. Мені ще треба уроки зробити.

- Бувай. Завтра зустрінемось.

Объяснение:

заходила ніч.

німіє степ і тьмариться.

поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. а місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.

ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

ніч зайшла.

маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

синіють у промінні хатки. у яр потяглися довгі тіні.

тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.

серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. по дворах манячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч із хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.

на нивах, як те військо побите, темніють не зношені снопи, стелються довгими не загребені покоси і, збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці.

а над усім густо стелеться дух свіжого степового сіна.

розкошами, красою віє над

у яру тихо й сумно. світить над ним місяць. уздовж його розтягнулися довгою стрічкою кучеряві верби. з-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища - тіні. запирскало воли.

за волами виринула й стала в яру волохата постать.

на голові в неї наверчене жмутом якесь ганчір’я, довга свита підперезана білою ганчіркою, на ногах великі мужичі чоботи, а в руках - батіг. з купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима. дівчина притулилася плечем до стовбура й закинула голову проти місяця. очі в неї склепилися, руки опустились, як у сонної. стоїть і осміхається.

затремтіло зразу сонне повітря, і зграї срібних звуків, плутаючись і виграваючи, полетіли яром і далеко кругом заснували степ.