Захар беркут 6 розділ переказ. очень нужно. ​

Прочитай краткое содержание (там 10 минут чтения )

Розділ VІ.

Захарові Беркуту снився дивний сон. Наче він молиться біля Сторожа, і йому дуже тривожно на серці. Навкруги темніє, палахкотять блискавки. І раптом камінь падає на нього. Тривожні передчуття справдилися – йому повідомили страшну звістку, що всі тухольські хлопці, серед яких був і Максим, загинули. Громадська рада зібралася без звичних обрядів посеред села. Захар Беркут сказав, що їхня мета не просто відбити атаку монголів, а повністю розбити їх військо, щоб не пустити далі. Але в них малі сили, тому це здається нереальним завданням. До села на коні прибуває Мирослава. Вона повідомляє Захарові, що його син живий, але він в полоні. Дівчина відрікається від батька-зрадника і просить Захара бути їй батьком. Мирослава передає план Максима, як розбити монголів. Він радить впустити їх у село, перед тим винісши звідти все добро громадське, а потім замкнути їх там зі всіх боків. Тільки так їх можна перемогти, вважає хлопець.

Все так і вийшло. Монголи вторглися в Тухлю, все спалили та зруйнували, а коли намагалися вийти, на них посипалося каміння і стріли тухольців. Вони потрапили в пастку, Бурунда-бегадир звинуватив боярина у зраді. Тугар згадав про полоненого сина Беркута, він вирішив обміняти його на волю для монголів. Хлопець виявився ледве живим, аж Тугар відчув до нього співчуття. Боярин повідомив Максимові про свої плани, але гордий хлопець і чути не хотів про таке. До Максима прийшла Мирослава, дівчина повідомила, що тухольці придумали, як знищити ворогів. Вона просить Максима тікати з табору, переодягшись в її одяг і з її перснем. Але Максим розуміє, що цією втечею він наражає Мирославу на небезпеку і відмовляється від такої пропозиції.

Объяснение:

Я завжди з великим захопленням читаю детективні твори. Мені дуже цікаво стежити за логікою версій, які вибудовують детективи, майстерно розкриваючи найзаплутаніші таємниці, розслідуючи тяжкі злочини. Одним із моїх улюблених авторів є Конан Дойл.

Великою заслугою письменника, на мій погляд, є те, що він уперше вніс у цей жанр наукову основу — запроваджував елементи тоді ще нової науки — криміналістики.

Але не менш важливим і цікавим є й дедуктивний метод його героя Шерлока Холмса — одного з найбільш популярних персонажів детективного жанру.

Для Шерлока Холмса кожний злочин — це ніби своєрідна математична задача з кількома невідомими — злочинцями. І розв'язати цю задачу для Холмса означає знешкодити їх, для чого він і використовує свій дедуктивний метод. "Елементарно, Ватсон", — ми не раз чуємо це відоме висловлювання Холмса, але за цією елементарністю стоїть глибоке напруження розуму й волі.

"Усе життя — це великий ланцюг причин та наслідків, і природу їх ми можемо пізнати по одному ланцюжку. Перед тим як звернутися до моральних та інтелек-туальних сторін справи, які являють собою найбільші труднощі, хай дослідник почне з рішення більш простих завдань. А все це разом підкаже розумному ігачеві правильні висновки", — зауважує Холмс. У цьому й полягає сутність його методу.

Правильність і змістовність його Шерлок Холмс доводить в одному зі своїх оповідань "Строката стрічка", героїня якого звертається по до до нього, бо їй загрожує смертельна небезпека: за загадкових обставин загинула її сестра Джулія. А зараз загроза нависла й над Хелін Стоунер — так звуть дівчину. Швидко зорієнтувавшись в обстановці, Холмс приходить на до дівчині, довівши, що сестру її вбив вітчим. Розкрити цей злочин допоміг Холмсу саме його дедуктивний метод. Ретельно вивчивши оточення дівчини, історію життя її та вітчима, його звички й примхи (йому за його проханням привозили з Індії різних тварин), предмети побуту, в якому жили дівчина та її вітчим, розташування меблів, Холмс приходить до єдиного правильного висновку: Джулію — сестру Хелін — убив, випустивши болотяну гадюку, одну з найотруйніших змій, її вітчим. Те саме він намагався зробити з Хелін. Мета цього вбивства — заволодіти грошима своїх названих дочок.

А ось не менш цікавий і заплутаний випадок, зображений в оповіданні "Спілка рудих", де за до дедуктивного методу Холмсові вдалося схопити одного з найнебезпечніших злочинців Джона Клея, який, влаштувавшись на роботу до англійського крамаря, зробив підземний хід до міського банку і намагався викрасти з нього усе наявне там французьке золото. Для цього за до свого помічника він і заснував міфічну "Спілку рудих", аби мати можливість, коли крамаря не буде вдома, викопати підземний хід під банк. Розплутати цей небезпечний злочин Холмсові допоміг знову-таки його дедуктивний метод. Проаналізувавши розповідь свого клієнта, він одразу здогадався, що "Спілка рудих" задля того тільки й була створена, аби кожного дня усунути на кілька годин з дому не надто розумного крамаря. Створити ж цю спілку йому підказав колір волосся крамаря, який спокусився ще й грошима — чотирма фунтами на тиждень.

Оглянувши місце події, побачивши підозрюваного, обстукавши палицею бруківку, Холмс дізнався, у який бік зроблено підкоп. Закриття "Спілки рудих" означало, що підземний хід до банку вже готовий. І його використовувати треба було якомога швидше, поки про нього не дізналися. А те, що пограбування відбудеться саме в суботу, Холмс здогадався по тому, що на втечу злочинцям припадало два дні. У ці дні банк не працює, і крадіжку не одразу виявлять. Так було викрито одного з найнебезпечніших злочинців. А злодіїв (правда, за до поліції) було заарештовано.

Отже, дедуктивний метод Шерлока Холмса завжди перемагає!