Паспорт пісні Чи не той то хміль

Автор невідомий

Назва «Чи не той то хміль»:

Жанр: історична пісня.

Рік написання/видання приблизно 1649

Літературний рід: ліро-епочний твір

Тема оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького — видатного українського гетьмана, його прагнення здобути волю і щастя народу в боротьбі з ляхами.

Ідея уславлення гетьмана як захисника народних інтересів.

Основна думка: народ шанує і поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.

Композиція Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем. Зав’язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води. Кульмінація: перемога над ворогом. Розв’язка: «Утікали вражі ляхи…».

Художні засоби Метафори: «Хміль в’ється, грає, кисне», «становили хати». Епітети: «Золота Вода», «хороша врода». Гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду,— Гей, не один лях лежить Головою у воду». Повтори: «Чи не той то хміль?», «Ой, той то Хмельницький», «…вражі ляхи». Риторичні запитання: «Що коло тичини в’ється?», «Що по ниві грає?», «Що у пиві кисне?». Гетьмана Богдана Хмельницького показано сміливим воїном, розумним стратегом, полководцем який у боротьбі спирається на широкі народні маси що підтримують його На другому плані в пісні – поляки-загарбники які змальовані в зневажливо-сатиричному дусі. Історичною основою пісні «Чи не той то хміль» стала перша перемога козацького війська під проводом Богдана Хмельницького у Визвольній війні 1648—1654 рр. битва під Жовтими Водами. Проти війська Речі Посполитої виступили козацькі загони та їхні союзники-татари. Тріумф під Жовтими Водами надихнув український народ на звитяжну боротьбу проти соціального та національного гноблення, уселив упевненість у звільненні з неволі. У кожному рядку пісні відчувається захват Б. Хмельницьким: ляхів рубає, не один лях лежить головою в воду. Пісня ідеалізує гетьмана, бо бачить у ньому захисника народних інтересів. Автор уболіває за свого улюбленця й закликає його бути обачним: Не пий. Хмельницький, дуже Золотої Води, тобто не заспокоюйся, пильнуй. Силу й відвагу Б. Хмельницького змальовано гіперболізовано, він не боїться 40-тисячного польського війська. Що ж робить його таким упевненим у своїх силах? Підтримка козацького війська та союзників-татар: За собою великую Потугу я знаю. Іще й орду татарськую За собой веду. У пісні змальовано ганебну втечу польського війська, смерть ворогів. Ці рядки звучать сатирично й виражають зневажливе ставлення народу до загарбників: втікали вражі ляхи — Погубили шуби…. лежать після бою, вищеривши зуби, їли ляхів собаки І сірії вовки. Ось така помста народу своїм кривдникам.

(народився 1939 року)народився на львiвщинi. навчався у львiвському унiверситетi. переслiдувавсярадянською владою “за антирадянську агiтацiю i пропаганду”, покарання вiдбував науралi та в забайкаллi. повернувся до львова у 1981 роцi.перша книжка поезiй “вогонь купала” з’явилася друком у 1966роцi, наступнi твориписьменника тривалий час були вiдомi iз “самвидаву” i тiльки у 1991 роцi виданi закордоном удвох томах: “пробуджена муза” та “невольнича муза”. у тому ж таки 1991роцi в украïнi з’явилася книжка вибраного “тринадцять аналогiй”, за якуавтора удостоєно нацiональноï премiï украïни iменi т. г. шевченка.остання книжка “слово триваюче” (1997). у доробку письменника є книжки i длядiтей: “книжечка для дзвiнки” (1991).якi почуття викликала в мене поезiя “писанка” i. калинцяпоезiя iгоря калинця надзвичайно яскрава i самобутня. у нiй пульсує i променитьсянацiональний дух, вона випоєна живлющими соками рiдноï землi. душа просто неможе залишатися байдужою, коли до неï торкаються вiршi цього поета. у них ї пам’ять нашоï iсторiï та роду, украïнська духовна спадщина. у нихживуть воєдино злитi язичництво i християнство.коли я читала поезiю i. калинця “писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковомупромiннi. було таке вiдчуття, що це я сама перед святим великоднем стежу, як виводить мама дивним писачкомпо бiлому яйцi восковi взори.мандрує писанка по мисочкахiз цибулинним золотим узваром.i вже не простi писанки лежать перед моïми очима, а “яснi сонця”, схожi на“дивовижний свiт”. таким вiн може бути тiльки в дитинствi, коли все здаєтьсячарiвним: …буяють буйно квiти у росi,оленi бродять в березневiм соцi.може, це навiяно символом самоï писанки, бо вона означає пробудження природи,початок нового циклу життя, його “дитинство”. тож дитинство i писанка, менiздається, дуже близькi мiж собою своєю духовнiстю. тому так бентежить цей вiрш iпримушує прочитати його не один раз.але мене найбiльше вразив образ матерi, яка дала життя поетовi. з ïï руку “писанцi” виходять народженi ïï талантом “згустки сонця”. i раптом язрозумiла: матиї це початок усього на землi. вона народжує людину, запалює в нiй чистий вогоньдуховностi i краси. тiєï святоï писанковоï краси, яку оспiвав iвозвеличив у своïй поезiï iгор калинець. менi назавжди закарбується упам’ятi казковий символ: “яснi сонця”ї писанки у натруджених маминих долонях.