Алып Ер Тұңға
ответь на вопросы

Алып Ер Тоңа - өте көне замандарда өмір сүрген түркілердің көсемі. Иранның ұлы ақыны Фирдоусидің " Шаһнама" кітабының (XI ғ.) кейіпкері болған. Онда Алып Ер Тоңа - Афрасияп Тұранның (Түр елі - түркілер) патшасы болып суреттеледі. Ақыл-айласымен, күшімен, біліктілігімен ел есінде мәңгілік қалған тарихи тұлға.

Алып Ер Тоңаның төрт ұлы болған. Олар: Барысхан, Қарахан, Шиде, Алак. "Алып Ер Тоңа" дастанының қысқаша мазмұны төмендегідей: түркілердің ата мекені Тұранға көрші отырған Иран елінің әскері қайта-қайта шабуыл жасап, тыныштық бермейді. Тұран елінің сұлу қыздарын, асыл бұйымдарын, қоңды малдарын әкетеді. Диқандардың енді ғана жайқалып өсіп келе жатқан егіндерін, бау-бақшаларын парсы әскері таптай береді.

Объяснение:

Гобсек — лихвар, посвячений у таємниці людських стосунків. У нього в руках надійний важіль людських доль, ім'я якому — гроші. Безпристрасно і правдиво зображує Бальзак головного героя повісті: "Усе в житті лихваря здавалося настільки впорядкованим, ніби його хтось завів, наче якийсь механізм. У нього, здавалося, й емоцій не було. Життя його минало безшумно, немов "сипався цівкою пісок у старовинному пісочному годиннику". Часом його жертви обурювалися, кричали, але потім наставала тиша, "як буває на кухні, коли заріжуть качку".

Гобсек був багатий, але дуже жадібний. Жив скромно, не бажаючи, аби хто-небудь здогадався про його статки. Якось із кишені його жилетки випала золота монета, а коли монету спробували повернути її власникові, Гобсек відмовився. Він сказав, що то не його гроші, звідки у нього, людини бідної, такі гроші.

Як відомо, Бальзак дуже прискіпливо вивчав створені ним характери, але він у жодному разі не засуджував дійових осіб своїх творів. Кожен персонаж був глибоко індивідуальним і неповторним. У свою чергу і його герої ніколи не почуваються винними за свої вчинки. Кожен бальзаківський персонаж викладає свою точку зору з пристрасною переконливістю у власній правоті. Лихвар Гобсек не відчуває жодних докорів сумління через свою не зовсім людяну діяльність. І Бальзак, як сторонній гач, його не засуджує. До того ж автор правдиво показує і позитивні риси його характеру: граф спитав у Дервіля, якої він думки про Гобсека, і той сказав, що в цій людині "живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота і вивищена". "Але якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, то він буде їхнім опікуном", — сказав Дервіль.

На відміну від Діккенса, Бальзак навіть не прагне нагородити доброчесність і покарати порок. Він дарує Гобсекові гідну смерть, не позбавлену своєрідної величі. В останні години життя лихвар давав Дервілю розпорядження, бідкався, кому дістанеться його добро, просив відшукати його далеку родичку і, навіть помираючи, радив стряпчому, що продати дорожче. "Гобсек помер, зупинивши погляд на купці попелу в каміні, і коли Дервіль придивився ближче, то побачив під золою купи золота і срібла, вірогідно, його доходи за час хвороби. Гобсек нікому недовіряв".

Хтось із сучасників Бальзака сказав, що автора "Гобсека" та інших його безсмертних творів не завадило б уважно читати в усіх комерційних училищах. Із творів Бальзака можна багато про що дізнатися — зокрема про закони кредиту, купівлі і продажу, про юридичну правомірність угод та ще про багато інших тонкощів ведення бізнесу.

До відомих афоризмів Бальзака належить і такий: "Письменник існує тільки тоді, коли тверді його переконання". Саме цій простій істині відповідав видатний французький романіст Оноре де Бальзак.