Доклад про Польского короля.

Объяснение:

Король польский и великий князь литовский Стефан Баторий был сыном воеводы Трансильвании князя Иштвана IV и его жены Катерины, происходившей от главного казначея Стефана Телегди. Биография Стефана Батория берет свое начало 27 сентября 1533 года в трансильванском местечке Жиладишомльо, которое сегодня является румынским городом Шимлеу-Силванией. Как отпрыск благородного рода он получил фундаментальное образование в университете итальянского города Падуя. Баторию не было еще и 40-ка лет, когда в стране началась гражданская война, приведшая его к титулу трансильванского князя.

Володимиро-Суздальське князівство, яке спершу називали Ростовським, потім Ростово-Суздальським (за назвами головних міст — Ростова і Суздаля) набуло піднесення за князя Юрія, прозваного Долгоруким. Своє прізвисько Юрій Долгорукий отримав, мабуть, за намагання приєднати до своїх земель якнайбільше нових територій.

Починаючи з 30-х рр. XII ст. Київська Русь стала розпадатися на окремі самостійні князівства. До середини XII ст. вона розпалася на 15 князівств, які лише формально залежали від Києва. На початку XIII ст. на Русі вже існувало близько 50 земель-князівств. Одним із наймогутніших князівств було Володимиро-Суздальське.

Північно-Східна Русь завжди була далекою окраїною східнослов'янських земель. До IX ст. тут жили фіно-угорські та балтські племена. Лише на зламі ІХ—Х ст. сюди з новгородської землі почали переселятися ільменські словени, а з південного заходу — в’ятичі Від іншої частини Київської Русі ці землі відокремлювали густі й важкопрохідні ліси, тому цей край часто називали Заліссям. У літописах збереглася згадка про те, як у XIII ст. під час князівських усобиць війська двох ворогуючих князів заблукали в лісах, і тому битва не відбулася.

Чому східні слов’яни переселялися в глухі, забуті Богом місця, що приваблювало їх тут? По-перше, у межиріччі Волги, Оки та Клязьми було досить придатної для рільництва землі. За наполегливої праці ці землі могли дати людині все необхідне для життя. По-друге, Північно-Східна Русь майже не страждала від нападів загарбників.