Как и почему менялась роль России в европейских и международных отношениях в XIX века? ​

В начале XIX века христианская Грузия, притесняемая Османской империей и Персией, обратилась за к России. В 1801 году Картли-Кахетинское царство (Центральная Грузия) было включено в состав Российского государства. К 1804 году в его состав вошли Мегрелия, Имеретия и Гурия. Грузинские цари и князья отреклись от престолов, Грузинская православная церковь подчинилась Святейшему Синоду. Сословные права грузинских дворян не оспаривались, многие из них поступили на русскую службу.

Для обеспечения безопасности новых владений Россия устремилась в восточное Закавказье. Тогда в 1804 году Персия объявила ей войну, в 1806 году то же самое сделала Турция. Русские войска смогли разгромить турок и персов и выйти к Каспийскому морю (были взяты Дербент и Баку), а также закрепиться на побережье Черного моря (были взяты Анапа, Поти, Сухуми). В 1812 году был заключен Бухарестский мир с Турцией, которая уступила России Абхазию. В 1813 году был подписан Гюлистанский мир с Персией, по которому России отходил Дагестан и Азербайджан. Османы и персы признали вхождение Грузии в состав России, она получила право иметь свой флот на Каспии

Ійський парламент, вперше скликаний у 1265 p., протягом кількох сторіч був найефективнішою станово-представницькою установою середньовічної європи. як відомо, уже в xiv ст. королівська влада в ії не мала права встановлювати нові податки та збирати раніше встановлені без згоди парламенту. останній з кожним роком ставав усе більш впливовою політичною установою. у нього була своя соціальна база, яка з ростом міст та первісною капіталізацією сільського господарства тільки розширювалася і міцніла. але ія також пройшла у своєму розвитку через етап абсолютної монархії. що ж дозволило зміцнитися королівській владі і, відповідно, що примусило парламент на якийсь час відмовитися від колишніх політичних амбіцій? у 1380 р. в зв'язку з столітньою війною, яку ія вела на той час з францією, було введено подушний податок на військові потреби. податок збирався чиновниками настільки насильно і брутально, що це викликало повстання під проводом уота тайлера. міська біднота лондона відкрила ворота міста повсталим селянам. тайлер від імені свого війська висунув королю такі вимоги: остаточне звільнення усіх селян, скасуванню панщини із заміною и невеликим грошовим внеском, надання селянам права вільної торгівлі продуктами своєї праці. і хоча тайлера було підступно вбито, феодали переконалися в необхідності міцної королівської влади як гаранта їх становища в суспільстві. аналогічний урок знать отримала у 1450 р. під час повстання джека кеда. знать, церква, багаті міщани шукали порятунку у міцній королівській владі.