Причини та наслідки протестантизму

у другій половині v ст. до н. е. спарта, спираючись на свою військову могутність, вела боротьбу за гегемонію в елладі. в пелопоннеській війні вона перемогла свого дуже сильного противника - афіни. останні прийняли всі умови, продиктовані спартою, в тому числі скасували режим демократії і встановили олігархію на зразок спарти. спарта отримала велику контрибуцію. однак пелопоннеська війна різко погіршила її становище. багато спартанців загинуло. країна була виснажена. населення підвладних спарті полісів проявляло зневагу до переможців.

для спарти перемога в пелопоннеській війні означала кінець самоізоляції, почалося її втягування в загальногрецькі товарно-грошові відносини. знову в обігу з'явилися золоті й срібні монети. за словами письменника і філософа плутарха (бл. 46 - бл. 127 рр. до н. в цей період усі спартанці були охоплені прагненням до збагачення, ніби потягом до чогось почесного і великого. особливо збагачувалися воєначальники.

за законом ефора епідатея (близько 400 р. до н. спартанці змогли продавати й заповідати свої клери, тобто установився принцип приватної власності на землю. кількість тих, хто опустився, втратив землю, майно (гіпомейонів), зростала, а кількість співтрапезників у сиссітіях зменшувалася. почався занепад спартанської «общини рівних», її політична й суспільна структура не витримала натиску товарно-грошових відносин. у 480 р. до н. е. повноправних спартанців-воїнів налічувалося 8 тис., у 418 р. до н. е.- 4 тис., а до кінця iv ст. до н. е. їх залишилося менше одної тисячі. більшість спартанців загинула, їхні наділи стали об'єктом купівлі-продажу. спарта втратила свою самостійність, потрапила під владу персів, потім македонців, а з 146 р. до н. е.- риму.