Виписати всі художні засоби з пісні ''Ой на горі та женці жнуть''. 7 класс

Сталі епітети: кониченько вороненький

Епітети: зеленою горою, веде хорошенько, сильне-дужий, необачний.

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Веде…», «Під ним…», «Да ….».

Риторичні вигуки (оклики): «Веде своє військо, Веде Запорозьке Хорошенько! », «…Сильне-дужий!», « ... Необачний! », «Гей, хто в лісі, озовися!», «… Не журися!».

Риторичне звертання : «Гей, хто в лісі, озовися!».

Антонімічні пари: «Мені з жінкою не возиться; А тютюн да люлька Козаку в дорозі Знадобиться!

Антитеза (протиставлення): «Ой на горі да женці жнуть, А попід горою,…», «… Візьми свою жінку, Оддай мою люльку,…»

«пісня про рушник». доля благословила цей чудовий ліричний вірш, йому судилося стати улюбленою піснею українців. мабуть, кожен пам’ятає хоч декілька рядків з «пісні про рушник»: «і в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала». мати особливо вшанована в україні: це символ душев­ної щедрості, величі, безмежної відданості. хто як не мати подарує людині щастя й добру долю? рушник — це сим­вол, який походить з народнопісенної традиції. усе тепло свого великого серця поет укладає в рядки цієї поезії. ху­дожні деталі «пісні про рушник» підібрані дуже досконало: «незрадлива материнська ласкава усмішка», «засмучені очі хороші». ці епітети створюють образ матері — берегині роду, тієї, хто опікується долею україни. не судилося малишкові побачити нашу незалежну державу. але у віршах цього талановитого лірика є немало передчуттів. і саме вони істинні. і лише вони є пророчими, говорячи правду про майбутнє україни й українців.