Повідомлення про подорожі Магелана і Колумба​

10 серпня 1519 року під командою Магеллана з Севільї вирушила експедиція в складі п'яти кораблів. Флот вирушив річкою Гвадалквівір до міста Санлукар-де-Баррамеда , де він перебував ще протягом п'яти тижнів. Іспанська влада побоювалася португальського адмірала і мало що бракувало, щоб подорож була скасована, але 20 вересня 1519 Магеллан нарешті вирушив у плавання із 270 членами екіпажу, щоб досягти Молукських островів західним шляхом.

Дізнавшись про відплиття Магеллана, португальський король Мануель I надіслав військово-морський загін для його переслідування, але Магеллан вислизає від переслідування португальців. Після короткої зупинки на Канарських островах прибуває у Кабо-Верде, звідки бере курс на мис Святого Августина у Південній Америці. 20 листопада експедиція перетинає екватор, а 6 грудня екіпаж побачив береги Бразилії.

Бразилія на той час була португальською територією. Магеллан взяв на себе відповідальність і 13 грудня став на якір поблизу сучасного Ріо-де-Жанейро, де стояла гарна погода і тубільці були дружньо налаштовані. Флот поповнив запаси, але через несприятливі стосунки це було зроблено із запізненням. Далі вони рухались вздовж узбережжя Південної Америки із зупинкою 10 січня 1520 року у гирлі Ріо-де-ла-Плата. Під час тривалих пошуків біля берегів Аргентини проходу до моря на інший бік континенту несподівано для експедиції настала зима.

Магеллан вирішив перезимувати в Патагонії. 31 березня екіпаж заклав поселення, яке вони назвали Пуерто-Сан-Хуліан. Тоді стався бунт, в якому взяли участь три з п'яти капітанів кораблів. Бунт виявився невдалим, оскільки більша частина екіпажів залишались вірними Магеллану. Кесада і Мендоса були страчені, а Картагена і капелан експедиції були висаджені на берег.

Магелланова протока

24 серпня продовжили плавання, і судно «Сантьяго» було відправлене до берега у розвідку, але на зворотному шляху воно розбилося і потонуло. Тільки два матроси повернулися суходолом, щоб повідомити Магеллана, що сталося. На 52 градусі південної широти 21 жовтня 1520 року флот досяг мису Вірхенес , і мореплавці зробили висновок, що тут є протока, оскільки вода була солоною і глибокою. Чотири кораблі почали повільний рух небезпечним проходом довжиною 372 км, який Магеллан назвав Estreito de Todos los Santos (Протока Всіх Святих), бо флот зайшов у неї на День Всіх Святих, 1 листопада. Згодом цю протоку стали називати Магелланова протока. Вона сполучає Атлантичний і Тихий океани, перетинаючи південну частину Південної Америки.

Магеллан наказав суднам «Сан-Антоніо» і «Консепсьйон» спочатку вивчити протоку. Перехід по протоці з незнайомим фарватером був дуже важким, крім того, «Сан-Антоніо» під командуванням Гомеса, що йшов першим, вийшовши з протоки, повернув на південь та, обігнувши південний край Америки, самовільно повернувся до Іспанії. 28 листопада три кораблі, що залишилися, вийшли у південну частину Тихого океану. Магеллан став першим європейцем, що проплив з Атлантичного океану в Тихий. Магеллан назвав ці води океану Mar Pacifico (Спокійне море) через їхню спокійну поведінку протягом першого етапу подорожі.

Рухаючись у північному напрямку, 13 лютого 1521 року експедиція перетнула екватор. 6 березня було відкрито острови Гуам і Рота в архіпелазі Маріанських островів, а 16 березня досягла острова Гомонгон в архіпелазі Філіппінських островів. До цього моменту залишалось всього 100 учасників експедиції.

Магеллан мав змогу спілкуватися з місцевими жителями, бо мав малайського перекладача, який розумів їхню мову. 7 квітня моряки дістались до острова Себу. Магеллан організував там постій, прагнучи навернути місцеве населення до християнської віри. Незабаром, можливо занадто покладаючись на силу володіння вогнепальною зброєю, він взяв участь у конфлікті між місцевими правителями. 27 квітня 1521 під час одного з боїв на острові Мактан, жителі якого відмовились платити данину іспанській короні, Магеллан був убитий разом з частиною своїх товаришів.

1- Томас де Акино (1225 - 1274, Италия)

Богослов, метафизик и главный представитель схоластического образования, был тем, кто восстановил аристотелевские сочинения и первым, кто увидел, что комментарии греческого философа совместимы с католической верой..

За год до смерти Томас Аквинский обладал мистическим опытом, который положил конец его карьере общественного деятеля. Некоторые божественные откровения, которые расстроили его, согласно записи его самых близких друзей, помешали ему продолжать писать.

2- Святой Августин (354 - 430, Римская империя)

Этот философ родился под именем Августина Гиппопотама, и его жизнь была связана с католической верой. Он был святым, отцом и доктором Церкви, а также одним из ведущих мыслителей христианства в первом тысячелетии..

Он был известен как «Доктор Благодати» и считается одним из самых влиятельных философов Средневековья не потому, что он жил и анализировал их общества (его смерть была до падения Римской империи), а потому что он был источником вдохновение целого последующего поколения.

«Бог не посылает невозможных вещей, но, посылая какие команды, предлагает вам делать то, что вы можете, спрашивать, что вы не можете, и вам, чтобы вы могли», - была одна из его самых запоминающихся фраз.

3- Педро Ломбардо (1100-1160, Италия)

Книга Приговоров, Лобардо, считается самым важным литературным произведением христианства после Библии.

Автор собрал в этой книге четыре тома, библейские фрагменты, смешанные с легендами персонажей Церкви и средневековых мыслителей, не оставляя ни одной из знаменитостей средневековья.

Объяснение: