План твору "Арсен" Ірен Роздобудько

Це квiти зробили луг такими рiзноманiтн i запашними, оскiльки ïх було надзвичайно багато — синiх, червоних, бiлих, жовтогарячих, усякий^-всяких-всякi-всяких-всяких. дивишся — i очi розбiгаються. кожна бджiлка, кожна комашка летить до якоïсь квiтки, як до знайомого. от ромашка з бiлими широкими пелюстками й золотий серединкою. на неï сiл метелик iз квiтчастими й легенями, начебто пелюстки, крильцями. а геть дзвiночок качає раз у раз голiвкою й начебто кличе: день-дзень, я тут! глядь, а до нього джмiль у гостi! а придивитися нижче рiзнотрав'я, — це ж просте чудо! хто тут тiльки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою второвують тропу до свого замка, чорненькi жучки, що поспiшають так, начебто спiзнюються на якiсь торжества, маленькi метелики, якi спустилися вниз вiдпочити вiд своïх турбот… дивний мир! i хочеться до нього прислухатися, уловити кожний шерех, це так захоплююче й надзвичайно цiкаво. я начебто перетворююся в мандрiвника, що мандрує цим казковим миром за назвою природа лiс узимку. ви були в лiсi, коли там панує зима? не щороку в цю пору лiс буває таким гарним. цього року вiн незвичайний — чарiвний. заходиш у це царство неземноï краси й виявляєшся в полонi дивних вражень, коли навiть слова сказати не можеш голосно, тiльки б не злякати якогось дива. геть дерева набрали на своï галузi стiльки пухнатого снiгу, що, здається, не витримають дрiбнi гiлки, i пiрне вниз бiлий водоспад. усе дерева, кущi коштують припорошенi снiжинками, начебто готуючись до якогось . хочеться розмовляти пошепки. а снiгурiв зовсiм це не цiкавить, ïм приємно перелiтати з галузi на галузь i струшувати снiг. белочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й навколишнiх птахiв, якi вiдразу злiтають, якщо десь обсиплеться снiг. i лiс наповнюється одиночними звуками, така нiжна й неповторними, начебто сама природа щось шепотить. десь пташка вiдгукнеться, десь прошелестить снiг, що зсипався до пiднiжжя дерев… як приємно стояти й слухати лiс