Розкажіть про роль словників у житті школяра. Як ви вважаєте, навіщо потрібні словники дорослим людям?
10. Запишіть речення. У яких із них ідеться про милозвучність
української мови? Які речення увиразнюють її багатство? Поясніть.
1. Процвітай, українська мово, заохочуй красою нас! Що багат-
ший твій слів запас, легше вибрати влучне слово (Д. Білоус). 2. Тож
співай, моя мовонько! Кажуть, ти солов'їна (К. Стож ук:Андрощук).
3. Дбайливе ставлення до багатства рідної мови має привчити
людину не стирати її барвистості, не обмежувати можливостей
(Б. Антоненко-Давидович). 4. Безмежно багатою, гнучкою і доско-
налою стала наша мова під пером поетів і прозаїків (І. Дзюба).
Визначте слова, ужиті в переносному значенні, витлумачте це значення,
Як ви розумієте вислови «багата мова» та «Гнучка мова»?
У чому, на вашу думку, полягає дбайливе ставлення до мови?
11. Складіть і запишіть висловлювання на тему «Не бійтесь загляда-
ти у словник!». У творчій роботі використайте матеріал попередніх
вправ.​

ми з максимом навчаємось в одному класі і дружимо вже два роки. я впевнений, що мій друг завжди мені і будь-кому, бо він добрий, сміливий і чесний. ще два роки тому якось ми повертались зі школи додому. ішов невеличкий дощик, було холодно, і вода на землі швидко перетворювалась на тоненьку льодову кірку. було дуже слизько. коли ми були вже досить далеко від школи, почули голосний регіт. подивились — стоять троє з сьомого класу і сміються. ми вже хотіли далі йти, а тут чуємо: "віддай, віддай! " ми спочатку і не помітили, що за цими трьома великими хлопцями стояв маленький другокласник. ми навіть імені його не знали, тільки обличчя — бачили в школі. семикласники сміються, а він майже плаче і кричить "віддай". — пішли подивимось, — сказав максим. — куди? туди? — здивувався я. — що ми зробимо? — не знаю, але щось треба робити, — максим рішуче повернув до галасливої компанії, я за ним. максим ішов швидко, майже біг, навіть впав, бо було дуже слизько. тут вони нас помітили і знов засміялися, вже з максима. він спокійно підійшов до них і спитав у малюка: "що вони в тебе взяли? " — мої малюнки, я на конкурсі перше місце посів, додому бі — хлопці, поверніть йому малюнки, то ж його гордість, його досягнення, — сказав максим. — а якщо не повернемо? — глузливо спитав найвищий хлопець в синій куртці з капюшоном. максим невесело посміхнувся: — якщо не віддасте, важко буде мені. бо я збираюсь йому . — і не боїшся? — зацікавлено спитав другий семикласник. — може, і боюся, але кривдити маленьких не можна. семикласники подивились одне на одного, знизали плечима і віддали малюнки хлопчику. він їх схопив, щасливими очима подивився на максима і кинувся бігти. через кілька кроків він впав, але не заплакав, підвівся і побіг далі. семикласники хотіли засміятись, коли хлопчисько впав, але подивились на максима, повернулись і мовчки пішли. ось такий у мене друг. у мене є з кого брати приклад.