Художня розповідь про горобину​

У мене під вікном росте молоденька горобина. Я дуже люблю це витончене деревце, тому що воно казково красиво в будь-який час року.
Ранньою весною вона одягає вбрання з ніжно-зелених мереживних листочків, а в кінці весни, в травні, зацвітає пишними білими гронами. Особливо приємно пахощі квітучої горобини рано вранці, коли прокидаєшся від веселого гороб'ячого щебету, відкриваєш вікно і насолоджуєшся ніжним ароматом.
Влітку горобина дарує нам прохолоду, захищаючи вікно від спекотного сонця.
А в осінні дні це деревце стає чарівно красивим.
Сонечко, прощаючись з рябинки до весни, дарує їй свої найкрасивіші фарби. Немов казкова принцеса в мереживній жовтому сарафані з яскраво-червоними сережками-гронами красується горобина у мене під вікном. Але це оздоблення недовговічне. Холодний безжалісний вітер незабаром зірве чудовий наряд, і тільки червоні кетяги ягід будуть таїти ніжні спогади про літо і теплі.
Потім настає зима, і білий іскристий сніг прикрасить гілки. Але сумувати й нудьгувати рябинки взимку не доведеться. Галасливі горобині зграйки стануть її постійними гостями. Адже корисні і смачні горобинові ягоди будуть рятувати пернатих від голоду довгої морозної зими.

Пишу на ходу, сори за ошибки

у фільмі розгортається любовний сюжет, якого у творі немає

і завжди велика різниця у тому, що режисери міняють сюжет під себе, тобто багато чого або ж добавляють і інколи розвивають іншу сюжетну лінію