Головним предметом зображення в художній літературі є: а) історична подія;
б) людина;
в) пейзаж.
​

корифей українського театру іван карпенко-карий (справжнє прізвище — тобілевич) був людиною всебічно обдарованою. його два брати і сестра стали відомими акторами, діячами української культури. успіх п'єс івана карпенка-карого пояснюється тим, що сам драматург починав з акторської діяльності. спочатку він був актором трупи свого брата миколи садовського, а 1890 року створив разом із саксаганським "товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом п. саксаганського", яке стало кращим театральним колективом кінця xix — початку xx століття. п'єси і. карпенка-карого "наймичка", "мартин боруля", "сто тисяч", "хазяїн", "суєта" збирали тисячі шанувальників театру. до кінця днів своїх (помер видатний актор і драматург у своєму маєтку "затишок" на харківщині) брав участь у гастрольних поїздках з театральною трупою.

і. карпенко-карий був одним із основоположників нової української драматургії. у своїх драмах і комедіях він зображував життя і побут народу, загострював соціальні проблеми своєї доби, драматично або з гумором висвітлював взаємовідносини у тогочасному суспільстві. його образи були часом кумедні, часом трагічні, але завжди правдиві і незабутні. ось заможний селянин терентій пузир — головний герой п'єси "хазяїн". це досить обмежена і недалекоглядна людина. головне в його житті — гроші. хоча, на мою думку, це немаловажна річ, та суть у тому, як ти їх заробляєш і як ти їх витрачаєш. якщо гроші затьмарюють моральні цінності і навіть родинні стосунки, то щастя вони не принесуть. терентій пузир готовий видати свою доньку за сільського багатія василя чобота, аби тільки примножити свої статки. у цій ситуації почуття доньки мало цікавлять батька. і вже зовсім байдуже йому до того, як живуть і харчуються його робітники.