Әл Фарабидің туындылары?​

Ідносини батька й сина багато чоловіків з нетерпінням чекають появи в родині сина. це легко зрозуміти: у сині вони бачать своє продовження, йому можна передати якщо не свій стан (хоча іноді мова йде й про це), те свої таланти, уміння, знання. при цьому багато батьків припускаються типової помилки, намагаючись «виліпити» із сина своя точна подоба. наприклад, змушують сина йти «по його стопах» - вибирати ту ж професію, займатися в житті тим же справою, що й батько однак головна місія батька - зовсім не створити свого клону, а поділитися із сином своїм досвідом, не заважаючи йому одержати власний і зробити вибір самостійно. уперте бажання обмежити волю сина часто виливається в справжню драму - ні син, ні батько не бажають уступати, віддаляючись друг від друга й нерідко стаючи по різні сторони «барикади». саме таке протистояння стало причиною активного руху хіпі й панків: молодь не бажала ставати такими ж, як їхні батьки, і воліла вести своє життя, всупереч дорослим що ж робити, як пройти по цій тонкій грані - не нав'язувати свої погляди, але й не пускати розвиток малюка на самоплив? досвід і знання батька можуть виявитися для сина безцінним скарбом - для цього потрібно підносити свій спосіб життя не як єдино можливий, а як щирий дарунок вільній людині. а він уже нехай сам вибирає, - додержуватися цього досвіду або заперечувати його.