Назовите позитивные и негативные примеры влияния с языка ( Желательно маленьким сочинением )​

Ябула малою горда, —

щоб не плакать, я сміялась.

леся українка

кожен поет чи письменник вкладає у свій твір часточку власної душі, висловлює власні почуття і переживання, своє бачення світу. відома українська поетеса леся українка вже з дитячих років дуже тонко відчувала добро і зло, правду і кривду. хоча її власне дитинство можна було б назвати порою безхмарного щастя, якби не важка хвороба. вона виростала в родині, де дітей оточили любов'ю і повагою з ранніх літ. їх любили, ставилися до них турботливо, розуміли їх потреби. у лесі було двоє братів — михайло і микола та три сестри — ольга, оксана, ізидора. всі діти жили дружно. батько — юрист п. а. косач та мати — письменниця олена пчілка самі навчали синів і дочок, бо вважали, що тодішня система освіти завдавала дітям більше шкоди, ніж давала користі. в сім'ї любили читати, перекладали літературні твори з інших мов, записували народні пісні та звичаї. тому перші ігри лесі та її братів і сестер також були схожими на літературні твори. вони часто гралися в жанну д'арк — відважну дівчину, яка стала на чолі французького війська і визволила свою країну від ворога, у робінзона, який після морської катастрофи влаштував життя на безлюдному острові. найчастіше ці ігри відбувалися у старому луцькому замку, адже родина тоді жила на волині. та це зовсім не означає, що дівчинка була відірвана від реального життя. батьки не боронили своїм дітям спілкуватися з їх однолітками із простих родин. лесю вражала бідність селян, сільських дітей, з якими дружила. вони найчастіше були неписьменні. маленька дівчинка , як могла: вчила їх грамоти. з самого дитинства леся виявляла наполегливість і мужність. вона могла крадькома піти до нічного лісу, щоб відчути його чари. їй забажалося проникнути в таємниці луцького замку, тому почала збирати перекази про нього. леся була дуже терплячою. ніколи не зізнавалася, коли їй щось боліло. ці свої дитячі почуття поетеса висловила у вірші «як дитиною, ». вірш зовсім невеличкий, всього кілька рядків, але в нашій уяві постає образ мужньої маленької дівчинки, яка не хнюпиться, не плаче, а навіть сміється, коли їй боляче. власний біль леся вміла тамувати. зате чужий біль викликав у неї жаль і співчуття. навіть тоді, коли чиїсь біди малювала уява чи навіювали літературні твори. не на гордих переможців дивилася вона на малюнках до середньовічних » а на тих, хто прибитий до землі списом, готовий був умерти, але не здаватися. одна за одною постають такі картини, коли читаємо поезію «мрії». ось бранка сміливо відповідає поневолювачу: «ти мене убити можеш, але жити не примусиш». бранець-лицар, знемагаючи від рани, гукає:

хто живий у сьому замку? хто тут має серце в грудях?

другом будь, зійди на вежу,

подивись на бойовисько.

подивись на бойовисько,

хто кого перемагає?

ці мрії оживають і в уяві лесі. і їй вже здається, що це вона сама знаходиться у полоні, закута в кайдани невидимою рукою. але ж у неї в руках ще є зброя, вона може воювати. лише поворушити рукою не кайдани. лесі хочеться гукати так само, як відважному лицареві з її дитячих мрій: хто живий? зійди на вежу,

подивися наоколо!

вона готова, наче той лицар, пролити кров за чесний стяг. сміливі та відважні слова знаходила для своїх віршів леся українка.

з самого дитинства поетесу називали ніжно і ласкаво — лесею. повне її ім'я лариса петрівна косач. мовознавці стверджують, що ім'я лариса походить з давньогрецької мови. одні вважають його походження від слова, що означає «приємна», інші — від слова «чайка». у житті леся українка була, справді, лагідною і доброю, уважною до людей. але в поезіях відкривалася інша леся — смілива і відважна, як чайка, що не боїться розсікати слабкими крильми грозові хмари.