Кто был учеником Аристотеля​

У Аристотеля было несколько учеников но сведения о них не дошли до наших дней

1. Характеристика стилю класицизму. Художній стиль «класи-цизм» як естетичний напрямок в європейському мистецтві, що зберегся до початку ХІХ ст. (від лат. classicus, франц. Classicism – «зразковий»), виник у ХVІІ ст. у Франції. Грунтуючись на уявленнях про закономірності, розумності світової побудови, майстри цього стилю сповідували ясні і строгі форми, гармонічні зразки, втілення високих моральних ідеалів. Вищими, неперевершеними зразками художньої творчості вони вважали твори античного мистецтва, тому розробляли античні сюжети і зразки. Класицизм протистояв бароко з його пристрасністю, мінливістю, протиріччями, утверджував свої принципи у різних видах мистецтва, у тому числі і музиці. Класицизм в музиці не зовсім схожий із класицизмом в літературі, театрі і живописі. В музиці неможливо опиратися на античні традиції, оскільки вони майже невідомі. Окрім того, зміст музичних творів часто пов’язаний із світом почуттів людини, які не піддаються жорсткому контролю розуму. Однак композитори віденської школи створили дуже струнку і логічну систему правил побудови твору. Завдяки цій системі найскладніші почуття втілювалися в ясну і досконалу форму. І якщо в інших видах мистецтва закони класицизму уже на початку ХІХ ст. багатьом здавалися застарілими, то в музиці система жанрів, форм і правил гармонії, розроблена віденською школою, зберегіє своє значення до цього часу.

Вважають, що в основі класицизму лежать ідеї раціоналізму, що йдуть від філософії Декарта. Художній твір, з точки зору класицизму, повинен будуватися на основі строгих канонів, тим самим виявляючи стрункість і логічність самої світобудови. Інтерес для класицизму складає тільки вічне, незмінне – у кожному явищі він намагається розпізнати тільки істотні, типологічні риси, віжкидаючи випадкові індивідуальні ознаки. Естетика класицизму надає великого значення суспільно-виховній функції мистецтва. Багато правил і канонів класицизм бере з античного мистецтва – у Арістотеля і Горація.