Отзыв Толстой "Детство" 7 класс

Мне очень понравилось произведение Л. Н. Толстого "Детство". Некогда, когда я читала его раньше, мне не совсем был понятен смысл данной книги, но сейчас я с полной уверенностью могу заявить, что это одно из самых лучших творений этого великого писателя.

     Произведении рассказывается о жизни маленького Николеньки Иртеньева. Он жил беззаботным мальчишкой, пока его отец не забрал вместе с собой в Москву. Раставание с матерью - вот самое тяжёлое испытание для ребёнка. А весть о её смерти - сокрушительный удар. Николенька едва успел с нею проститься, сколько слёз было пролито, но её уже не вернуть. С этого события закончилось детсво ребёнка, начались суровые будни действительности. Весь мир, некогда им нарисованный, погряз в сумраки ночи.  

     Прочитав данную книгу, я вывела для себя несколько уроков. Во первых, жизнь - это не игрушка, мы должны ценить своих родных и близких. Во вторых, мы сами творим свою судьбу,  так значит надо с самого дества делать это так, чтобы потом не жалеть. В третих, нам надо почаще обращать внимание на своё поведение, задумываться о посту чаще желать ближнему и относится ко всем так, как хочешь, чтобы относились к тебе.  

12-го августа 18,ровно в третий день после дня моего рождения в который мне минуло десять лет и в который я получил такие чудесные подарки в семь часов утра карл Иваныч разбудил меня ударив над самой моей головой хлопушкой из сахарной бумаги на палке по мухе

ответ:

читаючи «слові про похід ігорів», я помітив, що головний герой - новгород-сіверський князь ігоря святославич - викликає у мене суперечливі почуття. з одного боку, я захоплююся його мужністю, хоробрістю, палкою любов'ю до рідної землі, готовністю зложити голову у боротьбі з ворогом. але з другого боку, князь ігор іноді діє дуже необачно. яскравим приклад цього є саме його рішення князя ігоря виступити проти половців, не чекаючи інших князів, тільки з братом всеволодом. 

взагалі, я розумію князя ігоря. під час тих подій, про які йдеться у "слові", ігор був ще дуже молодою людиною, а молодості часто притамана деяка гарячність та необачність. до того ж, ігор хоче слави - цілком зрозуміле бажання для князя. зараз людину такого складу характеру назвали би амбіційною.

і ось дружина на чолі з ігорем вирушає на половецьке військо - щоб захистити рідну землю від нападників та, не в останню чергу, щоб здобути воїнської слави.  але, на жаль, однієї хоробрості замало, щоб протистояти сильному ворогові. незважаючи на вийняткову мужність та хоробрість братів-князів, битва завершилася поразкою русичів. брат ігоря, всеволод, гине, а самого ігоря беруть у полон. загинуло дуже багато хоробрих воїнів, тобто тисячі їхніх жінок залишилися вдовами, а діти - сиротами. такою була ціна, сплачена за свавільність та славолюбство ігоря.

особисто я вважаю, що головною помилкою ігоря було те, що, коли він приймав рішення вирушити у похід, він був занадто впевненим, що переможе. хоча ігор знав, що ворог численний, дуже сильний, добре озброєний та готовий битися на смерть. знав, і був готовий загинути за рідну землю. патріотизм - це добре, але не князь не подумав про те, що ж буде з його країною у разі поразки. саме у цьому, на мій погляд, полягає головна помилка ігопя: він позабув, що він - не просто людина, він - князь, і ризикує не тільки власним життям, але й усією землею та усіма людьми.

тобто, ігор забув, що він - не просто людина. він -   політична фігура і не належить цілком собі. тому, як би не хотілося здобути багато слави, йому треба було бути обачнішим і більш холоднокровним. замість того, щоб відразу іти на ворога, треба було все добре обміркувати та зважити ризики. ігор цього не зробив, і хоча він безумовно є героєм, невдалий похід дуже зашкодив його князівству. 

=)

объяснение: