ВПРАВА 243. Перепишіть складні речення з рідними видами зв'язку. Розставте пропущені роз- dinoei знаки. 1. Безумовною рисою психічного укладу українця с емоціоналізм і сентименталізм, чутливість та ліризм найяскравіше виявляються ці риси в сстетизмі українського народного життя і обрядовості од- ним з боків смоціоналізму є і своерідний український гумор що є одним із найбільш глибоких виявів «артистизму» української вдачі (Д. Чижевський). 2. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті сте- ляться чудові rороди жовтіють тисячі соняшників що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку там набігли на річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом (L. Неуй-Левицький). 3. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах ім було байдуже що бурхав холодний вітер... (М. Коцюбинський). 4. Все що буде було і що є на землі і сто тисяч разів уже бачене й чуте cipі вузлики ранку-твої солов'Т все це тільки одне нерозгадане чудо (Л. Костенко). 5. Після косовиці починасм гребти сіно гуртом і ось потроху міняється наш світ чарівний батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими якась підозра з'являється в очах вони починають ділити копиці (О. Довженко). 6. Капітан полегшено зітхнув люди живі судно тримається на воді хоч і жалюгідний мас вигляд після такої тріпанини (О. Гончар). 7. Батько хай Тде орать його коні знають а я піду гулять мене гості чекають (Нар. тв.). 8. 1 високе мене пройняло: народ твій достоїн, шщоб жити для нього й страждати (В. Симоненко). 9. Не приховував уcі його симпатії на боці тих що вже й тоді плекали тут виноградну лозу, жили своєю чесною працею (О. Гончар). 10. Сонце уже зійшло але його ще не було видно із-за темного лугу небо освітилося ясно й погожо і луг теж посвітлішав і прихоро- шився (Г. Тютюнник).

Відповідь:

1. Безумовною рисою психічного укладу українця є — емоціоналізм і сентименталізм, чутливість та ліризм; найяскравіше виявляються ці риси в естетизмі українського народного життя і обрядовості ; одним з боків смоціоналізму є і своєрідний український гумор , що є одним із найбільш глибоких виявів «артистизму» української вдачі (Д. Чижевський).

2. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові rороди , жовтіють тисячі соняшників , що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку ;там набігли на річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом (Неуй-Левицький).

3. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже , що бурхав холодний вітер... (М. Коцюбинський).

4. Все , що буде , було і що є на землі , і сто тисяч разів уже бачене й чуте , cipі вузлики ранку-твої солов'ї , все це тільки одне нерозгадане чудо. (Л. Костенко).

5. Після косовиці починасм гребти сіно гуртом , і ось потроху міняється наш світ чарівний : батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими, якась підозра з'являється в очах : вони починають ділити копиці (О. Довженко).

6. Капітан полегшено зітхнув : люди живі , судно тримається на воді , хоч і жалюгідний має вигляд після такої тріпанини (О. Гончар).

7. Батько хай їде орать : його коні знають , а я піду гулять : мене гості чекають.

8. І високе мене пройняло : народ твій достоїн , щоб жити для нього й страждати (В. Симоненко).

9. Не приховував : уcі його симпатії на боці тих , що вже й тоді плекали тут виноградну лозу, жили своєю чесною працею (О. Гончар).

10. Сонце уже зійшло , але його ще не було видно із-за темного лугу ; небо освітилося ясно й погожо , і луг теж посвітлішав і прихорошився (Г. Тютюнник).

ДЕФІНІ́ЦІЯ, ї, жін., книжн. Стисле логічне визначення, яке містить у собі найістотніші ознаки визначуваного поняття. В останній дефініції, підсумовуючи свої думки, Франко різко виступає проти ідеалізму, теології в мистецтві,