Ранні п'єси М. Кропивницького

У перше двадцятиліття Кропивницький писав переважно твори комедійних жанрів — «Помирились» (1869), «За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання» (1871), «Актор Синиця» (1871) — переробка водевілю Д. Ленського «Лев Гурич Синичкін», «Пошились у дурні» (1875), «По ревізії» (1882), «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» (1882), «Вуси» (1885) — за оповіданням О. Стороженка. Цим водевілям, як і створеним у цей період драмам «Невольник» (1872) за поемою Т. Шевченка, «Беспочвенники» (1878, остаточна редакція — 1898), «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» (1882), «Глитай, або ж павук» (1882), притаманні жанрова визначеність, традиційність системи художніх засобів (зокрема, розгортання конфлікту навколо головного героя або головної пари, яким протиставлені інші персонажі). У драмах «Де зерно, там і полова» («Дві сім’ї») (1888), «Зайдиголова» (1889), «Олеся» (1891), «Перед волею» (1899), «Розгардіяш» (1906) поряд з основним конфліктом розгортається додаткова сюжетна лінія.

Достижение цели - это то, к чему стремится каждый человек, желающию самореализоваться. но   далеко не все эти цели осуществляют. достичь желаемого результата можно только при больших услиях и стараниях. и конечно, всю зависит от самой цели. если человек ставит перед собой конкретную цель и делает всю, чтобы добитьтся ее - он уже победил. человек, который мечтает о чем-то трудно достигаемом, не делая при этом ничего,   вряд ли когда-нибудь достигнет своей цели. самые великие цели достигает только сильный, упорный человек.