Каковы задачи итоги индустриализации и коллективизации в СССР?
поподробнее

ответ:Индустриализа́ция в СССР — процесс форсированного наращивания промышленного потенциала Союза ССР, осуществлявшийся с мая 1929 года по июнь 1941 года с целью сокращения отставания советской экономики от экономики развитых капиталистических государств.

Курс на индустриализацию обозначил XIV cъезд ВКП (б) 18 декабря 1925 года, давший поручение о составлении первого пятилетнего плана. Официальной задачей индустриализации было превращение СССР из преимущественно аграрного государства в ведущее индустриальное. Начало социалистической индустриализации как составной части «триединой задачи по коренному переустройству общества» (индустриализация, коллективизация сельского хозяйства и культурная революция) было положено первым пятилетним планом развития народного хозяйства (1928—1932). В этот период времени в создание новых государственных производственных фондов было вложено 45 000 000 000 рублей.

В советское время индустриализация считалась великим подвигом[1]: таких темпов роста мировая и российская экономика не знала. Они кратно превышают темпы роста экономики Российской империи во время Второй промышленной революции, когда за 25 лет, с 1890 по 1914 годы, выпуск промышленной продукции увеличился в 4 раза, и это было наилучшим результатом в мире[2]. Стремительный рост производственных мощностей и объёмов производства тяжёлой промышленности (в 4 раза) имел огромное значение для обеспечения экономической независимости от капиталистических стран и укрепления обороно страны[1]. В это время СССР совершил переход от аграрной страны к индустриальной, что не удалось сделать Российской империи, в которой, несмотря на промышленный бум конца XIX — начала ХХ веков, сельское население продолжало составлять около 80 % общей численности[2][3]. С конца 1980-х годов в Советском Союзе и России ведутся дискуссии о цене индустриализации, которые также поставили под сомнение её результаты и долго последствия для советской экономики и общества

Если вам не сложно сделайте мой ответ лучшим я вам с учёбой а вы мне продвижения на сайте.

ХОРОШЕГО ДНЯ!

Объяснение:

Культура епохи європейського Просвітництва (до неї близько і американське просвітництво) має ряд відмінних рис. По-перше, для неї характерний деїзм (вчення про Бога як творця всесвіту, яка після її створення підпорядкована природному, закономірного ходу подій) . Деїзм як вчення вільнодумства відкриває можливість виступати проти релігійного фанатизму і християнської церкви, за свободу совісті і звільнення науки і філософії від церковної опіки. Представники деїзму (Вольтер і Ж. - Ж. Руссо у Франції, Дж. Локк і Дж. Толанд в Англії, б.Франклін і т. Джефферсон в Америці і багато інших просвітителів) іронічно ставилися до властивих християнству одкровення і переказу, оскаржували чудеса і протиставляли вірі розум. В епоху Просвітництва християнська ідея втрачає свою силу, проявляється прагнення звільнити релігію від церковного вчення і сліпої історичної віри і вивести її з природного знання. По-друге, апеляція просвітителів до природи при відкиданні християнської ідеї призвела до космополітизму. Він виражався в засудженні всякого націоналізму і переконанні в рівних можливостях кожної нації. Разом з тим поширення космополітизму викликало падіння почуття патріотизму, що найбільш яскраво видно на прикметах Франції. В. згодом патріотизм втратив своє значення в державному житті, так що " з самого початку французька революція відрізнялася космополітизмом, її важко назвати власне французькою.. . тоді ідеалом вважаються скоріше Абстрактний "людина», але аж ніяк неродина" (Е .Фаге). По-третє, культурі епохи Просвітництва властива так звана» науковість". Зрозуміло, певний "науковий дух" проявлявся, і в XVII столітті, але тоді під ним розуміли прогрес в області метафізичних, математичних і теологічних досліджень. Це виявилося можливим тільки завдяки безкорисливій любові до чисто інтелектуальних видів знання, прикладом якої служать геніальні творіння Паскаля і Декарта. Розквіт математики мало-помалу сприяв розвитку природничих наук. Тому до початку XVIII ст. природознавство, звільнившись від перипатетизму, переживало своєрідне відродження завдяки працям видатних вчених. Найбільш характерною рисою вчених середини XIII ст., в порівнянні з попередніми їм науковими поколіннями було ясне переконання в необхідності пояснювати всі явища природи виключно природними причинами. По-четверте, з "науковим духом" пов'язана така риса культури епохи Просвітництва, як раціоналізм (недарма просвітництво називають століттям розуму) . Сам термін "просвітництво«, яким позначився розриві минулим , що входив в наміри» філософів", насправді не позначають розриву, але виявив цікаву мімікрію. Тут на ється порівняння Євангелія від Іоанна зі справжньою сутністю Просвітництва. Головні протагоністи природної релігії (деїзму) хотіли проголосити Нове Євангеліє, Євангеліє розуму, що зводилося тільки до людського розуму. У світлі цього зрозуміло, чому боротьба просвітителів з релігією виливалася в продовження релігійних воєн. Саме з науки, особливо математики, на думку ряду вчених (Дж. Кларк та ін.), раціоналізм перекочував у світоглядні та політичні системи.