Які чарівні предмети взяв із собою в подорож міо?І як вони йому до

Украї́нське баро́ко або коза́цьке баро́ко — мистецький стиль, що був поширений на українських землях війська запорозького у xvii–xviii століттях. виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко. період другої половини 17—18 століття називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні три століття. мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові «українське бароко».у цей період нового вигляду набуває київ, створюється сучасний образ міста. йде інтенсивне будівництво північного лівобережжя, зокрема чернігова. типово барокові споруди будуються на західноукраїнських землях, особливо у львові. народжується українська національна архітектурна школа, що дала світові таких відомих майстрів як і. григорович-барський, с. ковнір, іван зарудний.[1]українське бароко 17 століття нерідко називають «козацьким». це, звичайно, перебільшення, але якась частина істини в такому визначенні є, бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку. відомо чимало творів архітектури та живопису, створених на замовлення козацької старшини. але козацтво не лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника. будучи насамперед величезною військовою і значною суспільно-політичною силою, воно виявилось також здатним утворити власне творче середовище й виступати на кону духовного життя народу ще й як творець самобутніх художніх цінностей. козацькі думи, козацькі пісні, козацькі танці, козацькі літописи, ікони, козацькі собори — все це не порожні слова. за ними — величезний духовний досвід 17—18 століть, значну частину якого пощастило втілити у своїй художній діяльності саме козацтву. все це залишило в культурній свідомості народу глибокий слід. а краса козацького мистецтва породила легенду про золоте життя під булавою гетьманів, про козацьку країну, країну тихих вод і світлих зір.твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, стародруки, що належать до одного з найцікавіших періодів в історії культури українського народу — другої половини xvii — xviii століть — часу становлення та розвитку в українському мистецтві загальноєвропейського стилю бароко. характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності. монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві україни цього періоду. злиття принципів бароко з національною народною традицією визначило своєрідність його українського варіанту. специфічно національні риси бароко, які виявилися в усіх видах мистецтва — архітектурі, живописі та графіці, скульптурі, художньому металі та гаптуванні, сформувалися у містах придніпров'я та києві, який у xvii столітті стає центром художнього життя україни. розвиткові мистецтва сприяло піднесення філософської думки, науки, літератури, пов'язане з діяльністю києво-могилянської академії. особливе місце в українському мистецтві доби бароко належало художній школі та друкарні києво-печерської лаври.