У притчі про овець і козлів Ісус пояснює:

Пояснює яка природа Небесного царства - як воно непомітно починається та росте.

Розмова Ісуса і його апостолів на Оливковій горі триває. Відповідаючи на їхнє запитання про ознаку його присутності і закінчення віку, Ісус щойно навів приклади про 10 дівчат і про таланти. А тепер, на завершення, він розповідає приклад про овець і козлів.

Ісус починає його такими словами: «Коли прийде Син людський у славі і з ним усі ангели, він сяде на свій величний престол» (Матвія 25:31). Головний персонаж цього прикладу — це, безсумнівно, Ісус, адже він часто називав себе «Сином людським» (Матвія 8:20; 9:6; 20:18, 28).

Ісус сидить на своєму величному престолі і виносить схвальний вирок вірним людям, які нагадують овець

Коли ж відбуватимуться події, описані в прикладі? Тоді, коли Ісус «прийде... у славі» з ангелами і сяде на «свій величний престол». Він вже говорив, що Син людський «прийде на небесних хмарах із силою та великою славою» разом з ангелами, і це станеться «відразу після лиха» (Матвія 24:29—31; Марка 13:26, 27; Луки 21:27). Отже, описані в прикладі події сповняться в майбутньому, під час Ісусового приходу в славі. Що він тоді зробить?

Ісус пояснює, що «коли прийде Син людський», то «перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів. І поставить він овець праворуч від себе, а козлів ліворуч» (Матвія 25:31—33).

Про овець Ісус говорить: «Потім Цар скаже тим, хто праворуч: “Прийдіть, усі, кого поблагословив мій Батько, успадкуйте Царство, приготоване вам від заснування світу”» (Матвія 25:34). Чому вівці отримують схвалення Царя?

Цар пояснює: «Коли я був голодний, ви дали мені їсти, коли був спраглий, ви дали мені пити. Я був чужинцем — і ви гостинно прийняли мене, я був нагий — і ви мене одягли. Я захворів — і ви попіклувалися про мене, я був у в’язниці — і ви мене провідали». Вівці, тобто «праведні», запитують, коли вони все це робили, і у відповідь Цар говорить: «Усе, що ви зробили одному з найменших моїх братів, зробили й мені» (Матвія 25:35, 36, 40, 46). Вівці не могли робити цих добрих вчинків у небі, тому що там немає хворих і голодних. Тож очевидно, що вони робили добро Христовим братам на землі.

Невірні люди засуджені як козли

А що сказати про козлів, яких Ісус ставить ліворуч? Він говорить: «Потім [Цар] скаже тим, хто ліворуч: “Ідіть від мене, про́кляті, у вічний вогонь, приготований Дияволу та його ангелам. Бо я був голодний — і ви не дали мені їсти, я був спраглий — і ви не дали мені пити. Я був чужинцем — і ви не прийняли мене гостинно, я був нагий — і ви не одягли мене, я був хворий та у в’язниці — і ви не попіклувалися про мене”» (Матвія 25:41—43). Козли отримують такий вирок заслужено, адже вони не виявляли доброти Христовим братам на землі.

Далі апостоли дізнаються, що вироки, винесені під час цього майбутнього суду, будуть остаточні. Ісус продовжує: «Тоді [Цар промовить]: “Правду кажу вам: усе, чого ви не зробили одному з цих найменших, не зробили й мені”. Вони будуть назавжди знищені, а праведні отримають вічне життя» (Матвія 25:45, 46).

Відповідь, яку Ісус дає своїм апостолам, містить багато цінних думок для всіх його послідовників і спонукує їх проаналізувати своє мислення і поведінку.

Глава 1

Старшего лейтенанта Гальцева, который временно исполнял обязанности командира батальона, разбудили среди ночи. Возле берега был задержан мальчишка, который требовал отвести его в штаб к командиру. Глава 2

Иван никак не мог заснуть и все время интересовался у Гальцева, доставлено его послание или нет. Вскоре появился «рослый темноволосый красавец» Холин, который встретил Ивана как старого друга. Мальчик рассказал ему, что из-за немцев не мог добраться к лодке, и был вынужден отправиться вплавь через Днепр из другого села. Было большим чудом, «что ненастной ночью, в холодной октябрьской воде» он смог пересечь реку.

Холин привез Ивану чистую одежду. Когда мальчик переоделся, Гальцев заметил, что гимнастерка была «с орденом Отечественной войны, новенькой медалью «За отвагу»». Подкрепившись, Иван и Холин уехали на машине.

Глава 3

Спустя три дня к Гальцеву пришел старшина Катасонов, который попросил «посмотреть немца» с наблюдательного пункта. Он рассказал, что по приказу командующего Ванюшку в «школу посылают, в суворовскую», но тот отказывается. Мальчик, чью душу разъедала страшная ненависть к захватчикам, хотел всю войну провоевать разведчиком.

Гальцев отправился в обход в сопровождении Холина, который его отталкивал своей бесцеремонностью. Они зашли в батальонный медпункт, куда прибыл новый фельдшер – «статная, лет двадцати, красивая блондинка с ярко-голубыми глазами». Заметив заинтересованность Гальцева девушкой, Холин принялся всячески задевать его. Глав 4

Приехал Ваня, который выглядел «посвежевшим и поздоровевшим». Он удивил Гальцева своей разговорчивостью и приветливостью. В этот раз Катасонов и Холин должны были «переправить мальчика через Днепр в тыл к немцам». Однако Иван и не думал волноваться – он грыз леденцы и смотрел журналы. Ему очень понравился нож Гальцева, но тот не мог подарить его мальчику, поскольку это была память о друге.

От Катасонова Гальцев узнал, что отец Вани, пограничник, погиб в первый же день войны. Крошечная сестренка была убита прямо на руках у мальчика, а о судьбе матери он ничего не знал.

Гальцев хотел присоединиться к разведчикам, но Холин отказал ему. Когда стало известно, что Катасонова вызвал к себе командир Дивизии, его место занял Гальцев. Никто из них еще не знал, что Катасонов был убит.

Глава 5

Поужинав, Холин разложил карту и ввел Гальцева в курс дела. После тщательной подготовки они отправились выполнять операцию.

Глава 6

Благополучно переплыв реку, разведчики спрятали лодку. Ваня, нарочно одетый в старое рванье, покинул старших товарищей и растворился в темноте.

Глава 7

Отпустив мальчика, Холин и Гальцев притаились в засаде. Вскоре в опасной близости от них немцы. У Гальцева возникла «потребность, необходимость немедля убить их», и лишь благодаря хладнокровному и сдержанному Холину он не выдал их пребывание. Когда немцы удалились, разведчики вернулись к своим.

Холин рассказал, что Ивану «нужно пройти более пятидесяти километров», и на каждом шагу он может наткнуться на немецкий патруль. Он очень переживал за судьбу мальчика, которому в случае опасности никто не мог прийти на выручку.

Глава 8

Гальцев заказал у местного слесаря-умельца точно такую же финку, какая понравилась Ване. Он хотел при удобном случае передать нож если не самому мальчику, то хотя бы подполковнику Грязнову. Вскоре ему представилась такая возможность. От подполковника он узнал, что Иван вернулся с задания живым и невредимым. После мальчика отправили учиться в училище, но он самовольно ушел. Гальцев попросил передать Ване финку, на что Грязнов ответил, что у него «этих ножей с десяток, не меньше». Подполковник не хотел вдаваться в подробности о маленьком разведчике: «чем меньше о них говорят и чем меньше людей о них знает, тем дольше они живут».

Глава 9

Сильное ранение привело к тому, что Гальцев «стал «ограниченно годным»» и был направлен в Берлин «для захвата немецких архивов и документов». Среди чудом сохранившихся документов Гальцев обнаружил фото Вани. В донесении было сказано, что был задержан школьник, «наблюдавший за движением эшелонов» в запретной зоне. При задержании он оказал яростное сопротивление, и после допроса был расстрелян.

Конец.

Объяснение:

Кратк. содержание