Хто такі давні словяни?

Слов'яни — найбільша в Європі спільнота однієї мовної групи.

Нині слов'яни розселені на великій території Південної, Центральної та Східної Європи і далі на схід — аж до Далекого Сходу Російської Федерації. За географічним критерієм утворюють три гілки: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, хорвати, словенці, боснійці, болгари, македонці, чорногорці). Слов'яни розмовляють слов'янськими мовами.

Объяснение:

Давні слов'яни

Слов'яни з найдавніших часів жили на території Європи. Вони були відомі під назвою венеди. Венеди у I - II ст. розселилися між річками Дніпро та Одра і біля Карпат. У IV ст. із венедів вирізнилися дві групи слов'янського населення:

1) склавини - предки південних і західних слов'ян;

2) анти - предки східних слов'ян.

Основні заняття слов'ян

Землеробство, вирощували пшеницю та Скотарство, розводили свиней та велику рогату худобу.

Полювання (полювали на благородного оленя, лося, косулю, тура, кабана).

Рибальство.

Бортництво.

Добича заліза і металообробка.

Гончарне ремесло.

Внутрішня і зовнішня торгівля (мала вигляд натурального обміну).

Суспільний устрій

Єдина громада (род), яка складалася з кількох або однієї патріархальної сім'ї.

Така сім'я об'єднувала ряд дрібніших родин.

Первісна сусідська громада - громада спільно володіла всіма будівлями, спільно розводила худобу, обробляла землю.

У I - II ст. патріархальні сім'ї виокремлюються з сусідської громади.

У VI - VII склавини і анти об'єднувалися у військові союзи. Виділяється племінна верхівка - вожді та їхня дружина.

Релігійні вірування

Язичництво - релігійні вірування в багатьох богів (Перну - бог грому, Даждьбог - бог сонця, Стрибог - бог вітрів, Сварог - бог неба, Велес - бог худоби, Мокош - богиня родючості, Дана - богиня води).

Слов'яни уперше згадуються у листі римського історика Помпонія Мели (I ст. н. е.).

Пліній Старший, описуючи у своїй праці "Природнича історія" (77 р. н. е.) балтійське узбережжя, серед інших племен, що його населяють, згадує і венедів.

Корнелій Тацит в своєму творі "Германія" описує місцевість, в якій проживали венеди та їх побут - венеди живуть осіло і займаються переважно сільським господарством; венеди є вправними воїнами і ведуть успішні війни проти сусідів.

Клавдій Птолемей (89 - 167 рр.), географ з Олександрії, вказував, що венеди мешкають на північ від Карпат, у Подністров'ї, а також у гирлі Дунаю.

Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Йордан, Феофілакт Симокката, Менандр Протектор, Маврикій Стратег описують слов'ян як численний народ і стверджують, що вони поділяються на три великі групи: венеди, анти, склавини.

V - VII ст. - Велике розселення слов'ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи (на північному сході слов'яни досягли р. Десни, Оки та Західної Двини, на південному заході - р. Дунаю і Балканського півострова, на заході - р. Лаби та узбережжя Балтійського моря).

Розселення слов'янських племен збіглося в часі з великим переселенням народів, за якого слов'яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (III - IV ст. н. е.), тюркськими племенами гунів (IV - V ст. н. е.) і аварів (VI - VII ст. н. е.).