Що є основою для розвитку туризму

Туристичні ресурси — сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста;

Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що можуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використанням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності

Объяснение:

Туристична діяльність, як головна форма рекреації, належить до видів суспільної практики з яскраво вираженою ресурсною орієнтацією. Морські узбережжя із комфортними погодно-кліматичними умовами, гірські та приозерні ландшафти, мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, пам'ятки історії та культури стали тим підґрунтям, на якому здавна базується активний відпочинок людини і сформувалася потужна галузь нематеріального виробництва — індустрія туризму.

Вивчення «Туристичних ресурсів світу» має чітку практичну спрямованість: знання про ресурсну забезпеченість дозволяють не лише мати уявлення про специфіку туристичного продукту країн і регіонів, а і створювати масові й ексклюзивні тури, опираючись на існуючі матеріальні і нематеріальні ресурси, дають можливість орієнтуватися у багатстві пропозицій при організації власного відпочинку.

Об'єктом вивчення навчальної дисципліни «Туристичні ресурси світу» є ресурсно-туристичний потенціал, а предметом — туристичні ресурси регіонів і країн світу.

Вивченням проблем розвитку індустрії туризму займається ряд наукових галузей і навчальних дисциплін: географія, економіка, історія, соціологія, психологія тощо. Серед них чільне місце займають «Туристичні ресурси світу» — синтетична навчальна дисципліна географічного циклу, яка використовує інформацію із різних галузей знань і поєднує елементи географії й історії туризму, ресурсоз-навства, країнознавства, культурології, геополітики, фізичної та суспільної географії тощо.

Туристичні ресурси — сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.

У структурі туристичних ресурсів виділяють кілька складових: природну, соціально-культурну або суспільну, технологічну і подієву, які, у свою чергу, розділяються на ряд компонентів, що мають свою будову . Природні та суспільні ресурси формують групу «матеріальні туристичні ресурси», подієві і більшість технологічних (інформаційні, рекламні та інноваційні) об'єднуються у групу «нематеріальні туристичні ресурси».

Природні, суспільні і подієві туристичні ресурси — основа виник-нення окремих видів туризму. Наприклад, природні ресурси стали підґрунтям для розвитку лікувально-оздоровчого, екологічного, спортивного, екстремального і багатьох інших видів туризму та відпочинку: подієві — для фестивального, ділового, фан-туризму та ін., суспільні — для релігійного, археологічного, пізнавального туризму тощо. Технологічні ресурси мають дещо інше призначення. Вони сприяють інтенсифікації туристичних процесів, формують ме-ханізми реалізації туристичного продукту, створюють передумови для трансформації природних і суспільно-історичних комплексів у ранг ресурсів. У більшості випадків гається комплексний вплив ресурсів різного генезису на туристичний процес.

При залученні природних, суспільних і подієвих ресурсів до ви-користання у туристично-рекреаційній діяльності спрацьовує закон «найвищого ґатунку» або «абсолютних переваг», при якому перехід природних і суспільно-історичних комплексів, явищ та подій у розряд рекреаційно-туристичних ресурсів відбувається за такою схемою:

 — технологічна оцінка, яка дозволяє визначати придатність ресурсів для організації певних видів туризму на даному етапі розвитку продуктивних сил, оцінити можливість формування туристичних комплексів і визначити обсяг потенційних затрат; — рентна або грошова оцінка, яка дозволяє визначати економічну ефективність використання природних ресурсів у туризмі у межах певних територій, регіонів, країн і порівнювати її з іншими фо-мами господарського використання; — медико-біологічна або фізіологічна оцінка, при якій з'ясовується ступінь комфортності природного середовища для організації певних видів рекреаційно-туристичної діяльності й оцінюється ймовірність проявів метеотропних реакцій2 організму людини і розвитку метеопатії3;

В русской литературе почти нет произведений, в которых отсутствовал бы пейзаж.

Писатели стремились включать этот внесюжетный элемент в свои произведения

с самыми разными целями. Так, например, в повести «Бедная Лиза» Карамзина

картины природы, на первый взгляд, можно счесть случайными эпизодами, которые являются всего лишь красивым фоном для основного действия. Но пейзажи-это одно

из главных средств раскрытия душевных переживаний героев.

Кроме того, они служат для передачи отношения автора к происходящему.

Одна из основных пейзажных функций, например, в романе «Герой нашего времени» -более полно и глубоко раскрыть личность главного героя, Печорина.

Его характер отражается в принадлежащих ему описаниях природы («Фаталист» , «Тамань» , «Княжна Мери») .

Печорин чувствовать движение воздуха, шевеление высокой травы, восхищаться «туманными очерками предметов» , обнаруживая душевную тонкость

и глубину. Ему, человеку одинокому, природа в тяжелые минуты сохранить душевное равновесие. «С жадностью глотал я благовонный воздух», -пишет Печорин после эмоционально напряженного свидания с Верой.

Книги Пришвина нельзя пересказать, а можно только удивиться,

как умел он услышать живое в природе, найдя в ней ответ

и ободрение.

Произведения Пришвина легко иллюстрировать.

У него все зримо, указаны цветовые гаммы. Слова цветут, сверкают, полны свежести

и света. “Апрельский свет-это темно-желтый, из золотых лучей, коры и черной, насыщенной влагой земли. В этом свете мы теперь ходим”.

Проза Пришвина – это целая симфония, это родство всех искусств.

“… Береза белая с другой березой белой, издали перекликаются, осинка молодая вышла на полянку, как зеленая свечка, и зовет к себе такую же зеленую свечку- осинку, помахивая веточкой… ”

Он описывает шум ветра, запахи леса, повадки животных и их поведение, шелест листьев с такой точностью и достоверностью, что сам при прочтении невольно попадаешь в эту среду, переживая всё вместе с писателем.

"Золотой луг" ,"Кладовая солнца",

И горизонты пейзажной лирики бесконечны, кладовая природы неисчерпаема.

Русская поэзия воспользовалась миллионной долей сокровищ этой кладовой.

Внимательная любовь, знание родных мест оставило нам и бунинскую темную зарю, и гулкие улицы «Медного всадника» , и блоковские городские пейзажи, и пушкинское «очей очарованье» .

Блок, Александр Александрович, Бунин, Иван Алексеевич, Есенин С. А. , Пушкин А. С. , Тютчев Ф. И. , Фет, Афанасий Афанасьевич и много еще.

Федор Иванович Тютчев

Не то, что мните вы, природа:

Не слепок, не бездушный лик-

В ней есть душа, в ней есть свобода,

В ней есть любовь, в ней есть язык.. .

Вы зрите лист и цвет на древе:

Иль их садовник приклеил?

Иль зреет плод в родимом чреве

Игрою внешних, чуждых сил?. .

Они не видят и не слышат,

Живут в сем мире, как впотьмах,

Для них и солнцы, знать, не дышат,

И жизни нет в морских волнах.

Лучи к ним в душу не сходили,

Весна в груди их не цвела,

При них леса не говорили,

И ночь в звездах нема была!

И языками неземными,

Волнуя реки и леса,

В ночи не совещалась с ними

В беседе дружеской гроза!

Не их вина: пойми, коль может,

Органа жизнь глухонемой!

Души его, ах! не встревожит

И голос матери самой!. .