Характеристика героїв твору чорна рада

Объяснение:

Брюховецький — це політичний авантюрист і безчесна людина, яка давно втратила елементарну гідність і ловить у свої сіт в, удаючись до лукавства й демагогії: «Усі будемо рівні!»; «Хліб та вода — козацька їда»тощо…

Батько і син Шрами, Сомко щиро засмучені долею рідного краю, усе роблять, аби не допустити брюховецьких та їм подібних до влади, про­те, на жаль, це не вдається. Сомка та його побратимів змальовано в ро­мані найповніше і найпозитивніше.

Якима Сомка виведено як продов­жувача справи Б. Хмельницького. Про це свідчать Сомкові слова:

«Зло­жити до купи обидва береги Дніпрові, щоб обидва… приклонились під од­ну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна».

З любов’ю зображений Кулішем і паволоцький полковник Шрам, палкий поборник об’єднання України… Чесний і скромний, Шрам не терпить людей, які продалися шляхтичам за «лакомство нещасне» і зли­галися з поневолювачами народу… Образ Шрама, козацького полковни­ка і священика в одній особі, — це узагальнення характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму.

Гідний батька і син Петро — «орел не козак». Він до того гарний, що красуня Леся не спускала з нього очей, а в тих очах «сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами». Мужність, хо­робрість Шраменка вражають навіть старих козаків: «не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати»… У ту пам’ятну ніч, коли Кирило Тур викрав Лесю, Петро подався навздогін і, відстоюючи дівчину, бив­ся із зловмисником не на життя, а на смерть.

Окремо визначимо образ сліпого старця-кобзаря, у якому сконцен­тровано іншу проблему — народ і співець. Це романтичний образ «Божого ясного Чоловіка», людини національно свідомої, котра в мораль­ному плані стоїть дуже високо: вище міщан, селян, козацької верхівки… Не шлунок, а дух визначає його сутність, тож він «наче бачить таке, чо­го видющий зроду не побачить». Автор пише, що «душа його жила не на землі, а на небі»…

Лавный герой сказки встречается с другими героями, сказочными существами, которые нуждются в его , и, несмотря на то, что оказание задерживает его, он не проявляет жесткого прагматизма и . это можно назвать проверкой на сердечность, на доброту, на эмпатию. каждое доброе дело, сделанное от чистого сердца, обеспечивает герою поддержку новых друзей и . сказка учит: как ты относишься к миру, так и он к тебе.  интересно, что герой, сделав доброе дело, не всегда сразу получает ответную услугу. это важный воспитательный момент: нужно делать добро другим, не ожидая отдачи. иначе восторжествовал бы тип «менялы» — «ты — мне, я — тебе». в сказках часто приходит в тот момент, когда герой не может уже надеяться только на свои силы («вдруг, откуда ни возьмись, медведь — выломал он дуб, повалил его наземь»). кроме того, добро может исходить и не от того персонажа, которому оказана услуга. в жизни человека неизбежно присутствует этап поиска своего места в жизни, осознания смысла своего существования, формирования мировоззрения. персонажи сказки, как и реальные юноши и девушки, учатся принимать себя такими, какие они есть: с положительными и отрицательными характеристиками и чертами, с личностным потенциалом и ограничениями. герой в сказке принимает не только себя, но и выпавший на его долю путь. в каких-то сказках этот путь ему указывают , где-то он сам делает выбор и принимает за него ответственность, берет на себя ответственность.