Как автор относится к Преображенскому и Шарикову ?

С одной стороны, профессор Преображенский и доктор Борменталь являются положительными персонажами, Булгакову симпатичны их высокая общая культура, образованность (не только в области медицины), профессиональный врачебный талант, безукоризненная честность. С другой стороны, Булгаков часто изображает их с иронией, которая основана на разоблачении «чистой» науки и её самонадеянных представителей, вообразивших себя повелителями природы.

Объ.яснение:

С одной стороны, профессор Преображенский и доктор Борменталь являются

положительными персонажами, Булгакову симпатичны их высокая общая

культура, образованность (не только в области медицины) ,

профессиональный врачебный талант, безукоризненная честность. С другой

стороны, Булгаков часто изображает их с иронией, которая основана на

разоблачении «чистой» науки и её самонадеянных представителей,

вообразивших себя повелителями природы. Однако авторская ирония по отношению к учёным чудакам в середине повести

сменяется авторским сочувствием. «Экспериментальное существо» Шариков

последовательно отравляет им жизнь, ибо «новая человеческая единица»

слышит и понимает лишь то, что соответствует инстинктам. Шарикова, как

показывает писатель, невозможно ни воспитать, ни перевоспитать ни словом

(как предлагает профессор) , ни палкой (как пытается Борменталь) . В

создавшемся отчаянном положении учёные демонстрируют свои лучшие

моральные качества: порядочность, достоинство, принципиальность.

Одновременно Преображенский вызывает сочувствие у автора, потому что

является настоящим интеллигентом и замечательным учёным, всецело

преданным своему делу.

Объяснение:

Думи    -  це  самобутні  епічні  та  ліро-епічні  твори  про  боротьбу     українського    народу    проти    поневолювачів,  суспільно-політичне  і     побутове  життя  людей, які виконувались у і кобзи, бандури чи      ліри.    відомі  фахівці  м.грицай  і  г.нудьга  зауважували,  що  дума     генетично  пов'язана  з  похоронним "голосінням" (піснями про смерть і     похорон    героїв,    з  історичними  піснями  та  ).  ці  твори      відзначаються  оригінальністю, глибокою самобутністю і високим ідейним     звучанням.  епічність  дум полягає в тому, що картини подій, зазвичай,     широкі, масштабні, відображають рух народних маc.     назва  „дума"  виникла ще за праслов'янських часів і означала „думка",      „мислення".    провідна    риса    українського    історичного  епосу - це     патріотизм,  дійова любов до батьківщини, що проявляється насамперед у     воєнному опорі поневолювачам.     пізніше  словом „дума" почали називати велику за розміром епічну пісню      героїчного  змісту.  в  сучасному  значенні  термін утвердився завдяки     старанням відомого етнографа м.максимовича на початку хіх ст.     досліджували    цей    жанр  м.цертелєв,  і.срезневський,  м.костомаров ,     і.франко,  м.сумцов,  к.грушевський,  м.лисенко, м.рильський, c.грица,     г.нудьга      та      ін.      і      дослідження    дум    ивконав     фольклорист-музикознавець  ф.колесса.  ґрунтовне  видання дум у хх ст.      здійснила  к.грушевська  (на жаль, у 20-х р. хх ст. фольклористка була     репресована,  а  збірка  дум, підготовлена нею, вилучена з бібліотек).     українські    думи  перекладені  ійською,  французькою,  німецькою,      чеською, польською, румунською та іншими мовами.     науковці  підкреслюють,  що думи, виникнувши в конкретних умовах свого     часу,  відповідали  реальним запитам доби та характеру розвитку цілого     фольклорного  процесу.  більшість  збирачів  дум  (від  м.цертелєва до     п.куліша)    намагались    забезпечити    "історичну  точність"  текстів.     застосовуваний  підхід  (виправляти і редагувати думи, „пригладжувати"     грубуватість  лексики)  призвів  до  деформації  і часткового знищення      текстів, записаних у першій половині хіх ст.     думи  відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків     персонажів.  віршована  форма  дум  відрізняється від віршованого ладу     інших  фольклорних  жанрів.  на  відміну від звичайних пісень для думи      характерні нерівноскладові рядки, неоднаковий ритм.     композицію  думи : заспів - пролог, експозиція, де вказується     місце,    час,  обставини  дії,  називаються  головні  герої;   сюжет  -     розповідь  з  ліричними  відступами;   кінцівка  - прославляння героїв,      побажання  слухачам.  виконуються  думи  в  і  бандури чи ліри     своєрідним  індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації     - речитативом.