Аналіз вірша «Борг Україні».

Борг

Объяснение:

Прочитайте ещё одну ошибку дважды дважды дважды дважды повторять в одну и ту дважды не забывайте ошибок своих проблемах не забывайте повторять они не мешают и не будете делать тем сами будут сами хуже говорите когда они не будут правы или вы не правы кто не говорит правду говорите когда вам хорошо пишет он тот вам пишет что он пишет и вы говорите о нем больше всего не нужно а то что он пишет о том же и с другими именем или нет значит вы не понимаете как он говорит вам об одном из них ходят в друзья в контакте или на одноклассниках

Відповідь:

Пояснення:

За три з половиною століття перебування України під московською окупацією, багато українців щоб якось вижити в умовах жахливого і надзвичайно жорстокого «русскава міра», брали москвинське підданство і  з власної чи скоріше з імперської  волі ординців  ставали «русскімі», щоб потім розбудовувати чужу державу і  чужу та постійно ворожу до українців «русскую» культуру.  Дійсно, куди не поткнися, світочами «русской» культури з давніх давен були і є українці, німці, французи, євреї, араби, поляки, литовці, татари, але немає жодного  істинно «русского».

Історичні факти підтверджують, що саме завдяки  українській культурній інвазії  , лише в другій половині XVII століття в Москві  постало  7 монастирів, повністю заселених українцями й білорусинами. Славнозвісна реформа патріарха Нікона була фактично проведена з участю українців, вихідців з Київської академії. Заснована 1685 року Московська академія, що відома під назвою Слов'яно-греко-латинської, від 1700 року фактично перейшла в українські руки і протягом наступних 64 років із 19 ректорів українцями були 16.

Час від часу навіть знамениті «русскіє»  світочі культури  згадували своє національне коріння, свій рід і про свої борги перед нацією, що дала їм життя. Саме так сталося і з Володимиром Маяковським, який в 1926 році написав вірш «Борг Україні» і який нині  став скандальною  сенсацією на сторінках Фейсбука під час святкування нинішньої 25-ої річниці Дня Незалежності України. І хоча з моменту його написання минуло майже 90 років, цей вірш Володимира Маяковського залишається  надзвичайно актуальним, злободенним  і вартим для прочитання кожному українцю і «русскому»: