Серед зелених луків і дрімучих лісів текла річка. Повновода, глибока, але тиха й ласкава. Багато віків несла вона свої чисті води.

Рікою плавали човни й навіть маленькі кораблики.

Жив на березі ріки ліхтарник. Увечері сідав він у човен, плив на середину ріки, засвічував ліхтар.

До світанку блимав посеред ріки вогник, показував дорогу мандрівникам.

надписати усі частини мови, зробити морфологічний розбір таких частин мови, як: іменник, прикметник, числівник, займенник( ці слова знаходите у тексті, на вибір).

Серед-прийменник,зелених-прикметник,луків-іменник,і-сполучник, дрімучих-прикметник, лісів-іменник,текла-дієслово,річка-іменинник. Повновода,глибока,тиха,ласкава-прикметники;але,й-сполучники.Багато-числівник,віків,води-іменники,несла-дієслово,свої-займенник,чисті-прикметник.

Річкою,човни,кораблики-іменники, плавали-дієслово,маленькі -прикметник,й-сполучник,навіть-частка.

Жив-дієслово, на-прийменник, березі,ріки,ліхтарик-іменники.Увечері -прислівник,сідав,плив, засвічував-дієслова, він-займенник, у,на-прийменники, середину, ріки,ліхтар-іменники.

До,посеред-прийменники, світанку -іменник,блимав,показував-дієслово, ріки,вогник, дорогу,мандрівникам-іменники.

Объяснение:

Зелених-прикметник, початкова форма-зелений,чоловічий рід,якісний прикметник,тверда група відмінювання,однина, Р.в,у ре чення виконує роль означення .

ліхтарик

1. Частина мови-іменник

2. Початкова форма іменника (називний відмінок однини).-ліхтарик

3. Власна чи загальна назва.-загальна назва

4. Назва істоти чи неістоти.-назва неістоти

5. Змінний чи незмінний.-змінний

6. Назва речовини, матеріалу, ознаки, предмета, дії, процесу, стану.-назва предмета

7. Конкретне поняття чи абстрактне.-поняття конкретне

8.Число (однина, множина).-однина

10. Рід (у множині рід не визначається!) – чоловічий, жіночий, середній.-чоловічий

11. Відмінок – називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.-називний

12. Відміна (І, ІІ, ІІІ, ІV).-друга відміна

13. Група – тверда, м’яка, мішана.-тверда група

14. Синтаксична роль. -підмет.

Він

1. Частина мови. -займенник

2. Початкова форма (називний відмінок однини).-він

3. Розряд за значенням.-особовий

4. Особа (в особових займенниках).3 особа

5. Число (якщо є). Однина

6. Рід (якщо є). Чоловічий

7. Відмінок. Назвивний

8. Синтаксична роль-підмет.

Багато

1. Частина мови. -числівник

2. Початкова форма числівника (називний відмінок). Багато

3. Кількісний чи порядковий. -кількісний

4. Якщо кількісний, то розряд за значенням: власне кількісний, збірний, добовий чи неозначено-кількісний.-неозначено кількісний

5. Група за будовою складний, складений Число (якщо є).

7. Рід (якщо є).

8. Відмінок.-Р.в

9. Синтаксична роль.-означення

абсолютна теперішність  (лат. аbsolutus – необмежений) – те саме, що й  історична теперішність.

абсурд  (лат. аbsurdus -безглуздий) – безглузді твердження; вислови, позбавлені раціонального змісту. абсурд відрізняється від  нісенітниці: нісенітниця не істинна, проте не хибна, а абсурдний вислів осмислений і внаслідок своєї суперечності є хибним.

автентичний текст  (гр. authenticos – справжній) - достовірний текст певного автора.

автобіографія  (гp.  autos - сам, вiоs - життя, grapho – пишу) –  власний опис свого життя.

автонім  (гр. аutos – сам і onoma – ім’я) – справжнє ім’я автора, на противагу імені вигаданому – псевдоніму .

автор  (лат. аu(с)tor – створювач) – творець тексту, промови, наукового дослідження тощо.

автореферат  (гр. аutos – сам і лат. referre – допові) – короткий виклад автором змісту своєї наукової праці.

авторські слова –  1)  грам.: слова, з яких до тексту вводять пряму мову; 2) слова, що належать тільки певному автору і не підлягають змінам:   авторські слова тараса шевченка, авторські слова івана франка.

агіографія  (гр. hagios – священний і grapho - пишу) – різновид церковної літератури; оповідання про життя осіб, яких церква проголосила святими.

агітаційна промова  (лат. agitatio  –  спонукання до чогось) –  промова, що зосереджується на якому-небудь політичному питанні, ідеї, факті, містить заклик до певної діяльності й адресована до широких мас.

аграматизм  (від гр. аgrammatos – нерозбірливий) – порушення мовлення людини, що виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.

адаптація  (лат. adaptatio - пристосування) - пристосування тексту до можливостей сприймання читача.

адгортація  (лат. аdhortatio – ) – те саме, що й протропа.

акростих  (гр. akrostichos – крайній рядок) –  вipш-загадка,  в якому початкові букви рядків слово-вiдгадку: