НУЖЕН ОТВЕТ!
Написати твір( на пів сторінки) "Тепле
літечко", використавши якнайбільше
художніх засобів​

Объяснение:

Літо, літечко! Тепленько, сонячно, гарно! Та, ні… Не гарно, а чудово, казково! Така благодать на землі, коли приходить чарівне літо. Теплі промені яскравого сонечка зігрівають навколишній світ. Все цвіте, достигає. Колоситься збіжжя, наливаються солодкими соками сади і городи. І кожна ягідка додає радість і задоволення. Літо приносить красу, тепло і радість. Манить до себе річка і озеро, кличе синє море у лагідні хвилі. А в лісі яка краса! Не так спекотно, як у полі, а прохолодно, свіжо і тебе він напуває ароматом різнотрав’я і дерев, які десь під самим небом гойдаються, сходяться своїми верхівками і розходяться, сходяться і розходяться… А ти лежиш на зеленій травичці і закохано дивишся на цей казковий і дивовижний світ, у якому випало щастя жити. Чудова пора року! Хочеться, щоб літо ніколи не закінчувалося. Та дні швидко минають і ось уже на горобині починають червоніти ягідки, Достигають яблука і груші… Добігає до кінця літо-літечко…

Першу двійку я отримав у тому ж другому класі на уроці чистописання. Справа в тому, що мати десь почула, що кульковою ручкою дітям писати не можна, тому що в них «зіпсується почерк», і з другого класу почалися мої пір’яні муки. Чорнильна ручка складна в експлуатації — її потрібно постійно заповнювати, вона запросто може пересохнути, капнути чорнилом на зошит, або протекти (що траплялося неодноразово, і будь-яку чорнильну пляму відразу за замовчуванням звалювали на мене).

На тій контрольній з чистописання обставини склалися найгіршим чином. Папір на зошити був тонким і шорстким, а в ручці якраз скінчилося «пальне» і вона почала барахлити. Вона то переставала писати, і починала скребти по шорсткому папері, продираючи дірки і здираючи з нього ворсинки, то раптом пускала чорнило, яке добре розпливалося по папері, і цими ворсинками розмазувалося як пензликом. Через тонкощі паперу чорнило стало проступати на іншу сторону листа, а також потрапляло на пальці і залишало відбитки. Під кінець, коли треба було написати останнє речення, ручка зовсім пересохла. Я тицьнув на підкачування чорнила, і велика крапля його ляснула на лист зошиту. Упевнений, що більш брудного чистописання вчителька ще не бачила. Зошит вона повернула з жирною двійкою.

До слова сказати, всі зусилля по збереженні почерку виявилися марними — якщо мені доводиться писати від руки, виходять ніким не читані каракулі.