Реформи Мейдзі в Японії необхідність чи закономірність?

Період Мейдзі — період в історії Японії з 1868 по 1912 роки. Тривав від початку реставрації Мейдзі до вступу на трон імператора Тайсьо.

Назва періоду Мейдзі походить від однойменного девізу імператорського правління який використовувався в Японії з 1868 по 1912 роки.

Період перебування при владі імператора Муцухіто було названо «Мейдзі» — «освічене правління». У цей час були проведені реформи. Починаючи з 1860-х у країні проводиться низка реформ, що насамперед ліквідувала поділ країни на окремі князівства.

У 1871 видано указ про новий адміністративно-територіальний устрій: скасовувався поділ на князівства, територія Японії поділялася на префектури.

З виданням Рескрипту про освіту була також здійснена реформа освіти. Створювалися нові середні школи, відкрився Токійський університет. Уряд заохочував відправку японців за кордон для отримання освіти.

У 1872—1873 проведено аграрну реформу. Скасовувалася власність князів і феодалів на землю, офіційно дозволялася купівля-продаж землі. Власність на землю була визнана за тими, хто фактично нею розпоряджався. Це узаконило права «нових» поміщиків і- заможних селян. У результат реформи — третя частина оброблюваної землі в Японії була вилучена із власності селянських громад. Аграрна реформа поклала початок розвитку капіталістичних відносин в японському селі, не ліквідувавши при цьому поміщицького землеволодіння.

Князь владимир мономах стал единственным правителем в , кто добровольно отказывался от большой власти. на свет он появился в одна тысяча пятьдесят втором году. жизненным принципом его было сохранение чести предков. и время его правления стало лучшим для киевской руси. деятельность владимира мономаха имела огромное значение для руси, и найти в нечто подобное сложно. он старается делать как лучше, проливать меньше крови собратьев и сохранить жизни христиан. защищает свою землю и в то же время готов на заключение договоров, если это становится возможным. мономах был первым, кто в конце одиннадцатого столетия и начале двенадцатого перешел к иной тактике ведения боя – наступления на степь. и в этом была принципиальная разница между прежними сражениями и противоборствами, которые продемонстрировал владимир: идти в степь, по кочевьям, брать с боем города и становища кочевников, где и добивать их на месте. именно эта новая стратегия и есть характеристика владимира мономаха, которая показывает его огромный полководческий дар. он, будучи всего-то князем переяславским, собрал под свои знамена дружины со всей руси. его авторитет в этот решающий момент был куда выше, чем у самого киевского правителя. противники сошлись двадцать седьмого марта одна тысяча сто одиннадцатого года на реке сольнице, притоке дона