Хто у творі «Вітька - Галя, або Повість про перше кохання» мав прізвисько Жучок?
А Федько Котигорошко:
Б Петро Білий;
В Вітька Горобець:
Г Галька Козачок.
2. Хто був флегматичним у творі «Вітька - Галя, або Повість про перше кохання»
В. Чемериса?
А Галя; Б Вітька; В Федько; Г Петро.
3. Високий, худий, запальний, рвучкий. Це портретна характеристика героя повісті
В. Чемериса
А Вітьки | Б Федька | В Петра Г Грицька Причепи
4. Сватання до Галі Козачок у сюжеті повісті В. Чемериса є
А експозицією
Б зав'язкою
В кульмінаційним моментом
Г розв'язкою
5. Чого не робив Федько з повісті В. Чемериса «Вітька 7 Галя, або Повість про перше
кохання» для закоханого Вітьки?
А складав серенаду
Б давав списувати домашні завдання
В написав вірша до газети
Г добував гроші для кіно
6. Вітька з повісті В. Чемериса назвав Галю «зміюкою лукавою», бо вона
А розповіла усім дівчатам, що він у неї закохався
Б за на побачення ще й Петра
В відверто посміялася з хлопця
Г підкупила його секунданта Федька халвою

Якось (це було років два-три тому) я просто сиділа, гортала сторінки хрестоматії і, зупинившись навмання на одній сторінці, почала читати просто з твору. то була повість  «кайдашева сім'я», і тоді вона видалась мені неймовірно смішною, кумедною. я читала і не могла віді  пройшли роки. я подорослішала, стала розумнішою, стала серйозніше сприймати речі, які раніше видавались такими смішними. і лише тепер, читаючи цю повість у десятому класі, почала замислюватись над тим, чи всі ці сварки, що кожен день отруюють життя і батьків, і їхніх синів і невісток відпові нормальній психології людини? нечуй-левицький казав, що про народ треба писати без будь-яких прикрас, і ми можемо не сумніватися в ре¬алістичності повісті; та часом думається: чи може таке бути, щоб людина людині навмисно виколола око або підняла руку на батька через якусь побутову сварку? а особливо в ті часи. ті так, але ж саме час є одним з найважливіших чинників впливу на життя людини, її вчинки. а як пам'ятаємо, події у повісті відбуваються в пореформеному селі, коли так всім захотілося земельки і кожен ладен був зі шкіри лізти, аби тільки відстояти свої права на власність. і це, безперечно, сприяло насамперед духовному роз'єднанню людей, деградації людської душі. хоч, можливо, і спонукала їх до того постійна залежність від матеріальних нестатків.  узяти хоча б лавріна й малашку. веселий, жартівливий хлопець, небайдужий до всього прекрасного, і добра, лагідна, співуча дівчина. вони — ідеальна пара. та, на жаль, «капіталістична» дійсність і необхідність пристосовуватись до звичного способу життя руйнують усі їхні добрі задатки. мелашка стає все більш схожою на кайдашиху, та і всі ті безперервні колотнечі змінили й лавріна не на краще. що вже казати про сварливу кайдашиху, яка й так мала недобрий характер. вона стає ще злішою і егоїстичнішою. час нещадний, він ламає таких слабкодухих, як омелько кайдаш, та й ті ж мотря і карпо стають прикладом змізерніння людської душі. усе, що вони здатні відчути, — ненависть, жорстокість і злість. сварливі і обмежені люди.  так, людина не владна над часом, він сам диктує свої вади. та зупиніться на мить і задумайтесь над тим, що є для людини сім'я. сім'я — це чи не найдорожче з усього, що має людина. тож чи варто жертвувати нею? так і хочеться сказати: «зупиніться, подивіться навколо, ви стоїте над прірвою, ваше життя ламається, летить під укіс. зупиніться, поки не пізно! ».