Володимир самійленко українська мова аналіз твору​

Особливу сторінку творчої спадщини Самійленка становлять сатиричні та гумористичні поезії, в яких поет висміює негативні риси земляків-українців, їх неробство та боягузтво, псевдопатріотичне базікання про "високі матерії". До такої тематичної групи належить і його вірш "Патріоти" (1899). Сюжет його двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше базікали, про "долю своєї землі". На словах вони "боронили" права народні, розмовляли "про окремість натури", "давність своєї культури", фантазували про те, як "дійде народ своїх прав". А третій хлопчина стояв собі мовчки, бо "він мовити красно не міг", але щиро вболівав за долю своєї безталанної України.
Вбачались йому патріоти
Із купою слів голосних,
А поруч мільйони голоти,
І темність, і вбожество їх.
Але поет не схвалює і поведінку третього юнака, хоч йому й болить безправне становище народу, його убожество, темнота. Автор вважає, що мало самого лише і співчуття. Справжній патріот той, хто не сидить склавши руки, а бореться за краше життя, захищає народні інтереси. Ця думка й є ідеєю твору.
Поезія написана тристопним амфібрахієм, римування перехресне.
У цьому сатиричному творі автор для показу двох протилежних позицій героїв застосовує антитезу: двоє розійшлися "веселі" — третій "стояв зажуривсь". Авторську позицію яскраво демонструє іронія, з якою Самійленко вживає слово "патріот": "вбачались йому патріоти із купою слів голосних". Цікавим здається і використання фразеологізмів: "Він докази всі наукові по пунктах як слід розложив"; "так двоє вели язиками роботу для краю свого", "в землю б поліг". Вживання мовних штампів (народні права, розложити по пунктах, вести роботу) героями-лжепатріотами підкреслює скоріше їх вміння "базікати", а не освіченість чи бажання працювати.

1. в

2. г

3. а

4. е

5. ж

6. д

7. б