Яку роль відіграли ранні нові часи в історії людства​

Складова нового часу. Характерними особливостями періоду є зростання політичної ваги Європи та Московії, поступовий занепад традиційних цивілізацій Сходу і доколумбової Америки, розвиток європейської вогнепальної зброї, суднобудування, друкарства, інквізиції та експериментальної академічної науки, поява європейського колоніалізму, абсолютистських монархій, націоналізму та перших національних держав.

Відповідь:

Характерними особливостями періоду є зростання політичної ваги Європи та Московії, поступовий занепад традиційних цивілізацій Сходу і доколумбової Америки, розвиток європейської вогнепальної зброї, суднобудування, друкарства, інквізиції та експериментальної академічної науки, поява європейського колоніалізму, абсолютистських монархій, націоналізму та перших національних держав.

період історії, що слідує за Пізнім Середньовіччям. Хоча хронологічні рамки періоду відкриті для дискусій, термін охоплює період кінця пізньої частини Середньовіччя (бл. 1500) і початок Епохи революцій (бл. 1800), історики традиційно розмежовують його починаючи від завоювання Константинополя Османською імперією в 1453 році нашої ери і закінчуючи Великою французькою революцією в 1789 році. З глобальної точки зору, найбільш важливою особливістю раннього сучасного періоду був його глобалізаційний характер — він став очевидцем дослідження і колонізації Америки і зростання стійких контактів між раніше ізольованими частинами земної кулі. Історичні держави були залучені у світову торгівлю. Цей світ торгівлі товарами, рослинами, тваринами і харчовими культурами бачив взаємообмін між Старим Світом і Новим Світом. Від Колумбового обміну залежало майже кожне суспільство на землі.

Капіталістичні економіки та установи ставали більш складними і глобально вираженими. Цей процес почався із середньовічних італійських міст-держав, зокрема, Генуї, Венеції та Мілана. На початку сучасного періоду також гався підйом і початок домінування економічної теорії меркантилізму. Цей період свідок європейської колонізації 15—19 століття, яка поширила християнство по всьому світу.

Тенденції раннього нового часу в різних регіонах світу являють собою відхід від середньовічних в організації, іноді політичних та економічних. У Європі період став свідком занепаду феодалізму, що включає в себе також Реформацію, злощасну Тридцятирічну війну, Комерційну революцію, європейську колонізацію Америки і золоту пору піратства. Управління Китаєм на початку раннього сучасного періоду династією Мін «однією з найбільших епох організованого керівництва та соціальної стабільності в людській історії».[1] До 16 століття економіку Мін стимулювала торгівля з Португалією, Іспанією та Голландією. У період Адзуті-Момояма в Японії почалася торгівля з південними варварами після прибуття перших європейців — португальців.

Інші помітні тенденції раннього сучасного періоду: розробка експериментальної науки, скорочення відносної відстані через поліпшення транспорту і зв'язку, більш швидкий технічний прогрес, секуляризація громадянської політики та ранні авторитарні національні держави в різних регіонах світу.

У Західній Європі цю епоху називають ранній сучасниий європейський період, що включає в себе протестантську Реформацію, Європейські релігійні війни, Епоху Великих географічних відкриттів і початку європейського колоніалізму, зростання сильного централізованого уряду, початок формування національним держав, які є прямими попередниками сучасних держав, епоху тництва і наукових досягнень першого етапу Промислової революції. Поява культурного і політичного домінування Західного Світу протягом цього періоду відома як Велика дивергенція.

Раннього сучасний період закінчується Французькою революцією, Наполеонівськими війнами і ліквідацією Священної Римської імперії на Віденському конгресі. В кінці раннього сучасного періоду Британська та Російська імперії перетворилися на світові держави, в той час як три великі Азіатські імперії раннього сучасного періоду, Османська Туреччина, Індія Моголів та Китай Цінь, увійшли у період стагнації або занепаду.

Вислів «ранній новий час» часто вважають тотожним терміну Відродження. Проте, «Відродження» правильно вживати у відношенні до ряду різноманітних культурних подій, які сталися за кілька сотень років у різних частинах Європи — особливо у центральній і північній Італії — і, охоплює перехідний період від пізньосередньовічної цивілізації до початку раннього нового періоду. В образотворчому мистецтві і архітектурі, термін «ранній новий час» не є прийнятним, тому що епоха Відродження виразно відрізняється від нього. Визначення «ранній новий час» може стосувати лише при вивченні літератури цього періоду. Європейська музика раннього сучасного періоду, як правило, ділиться на музикуВідродження і Бароко. Так само, філософія поділяється на філософію Відродження тництва. Інші галузі відзначаються набагато більшою послідовністю протягом усього періоду, наприклад війна і наука.