Перекажіть епізод, який у творі "Вітька+Галька" де Чемериса виконує роль зав'язки​

ответ: зав'язка у цьому уривку

Про те, що Вітько закохався, він вирішив розповісти саме Федьку Котигорошку, бо вони були давніми приятелями, Федько вмів не розкривати чужі секрети й до того ж, дуже багато читав книжок про кохання, хоча інколи й не розумів їх змісту. Дванадцятилітній Котигорошко, якого прозвали Жучком через його короткі ноги, вважав себе знавцем у коханні, тож після розповіді Вітька, що той закохався, почав йому радити, як діяти в цій ситуації. Найбільш правильним рішенням Жучок вважав освідчення Галі у коханні через серенаду. Однак коли виявляється, що Вітько ніколи не писав, друг погоджується йому до пише про кохання до дівчини. Потім виявляється, що і співати закоханий не вміє, і Федя знову згоджується до хоча сам ніколи того робити не пробував. Знавець у коханні зауважує, що для справжньої серенади потрібна ще гітара, сомбреро і місячна ніч.

Питання з гітарою метикуватий Жучок вирішив, взявши її у бібліотеці в сестри і переховавши в бочку. Сомбреро довелось шукати довше, допоки він не наткнувся на бриль опудала у городі діда Свирида та "позичив" його для важливого побачення. Однак з погодою справи йшли не так добре, адже у селі протягом п'яти днів моросив дощ, і про місячну ніч годі було й мріяти. Ось вже й володільці речей почали розшукувати пропажі, а погодні умови для серенади досі залишалися несприятливими. Федько жалівся на те, що хотілось би настільки розвинуту техніку, щоб за одним бажанням змінювала погоду для серенади.

Нарешті, коли дощі перестали лити, одного вечора показався на небі молодий місяць. Федько ствердив, що така ніч якраз підійде для освідчення.

Опівночі хлопці підібралися до хати Галі, аби Вітько освідчився їй у коханні серенадою. Федько підганяв друга, щоб той швидше починав співати, але герой ніяк не міг налаштуватися. На гітарі він грати не вмів, співати не вмів, до того ж ще й бриль був на нього завеликий. Зібравшись з силами, Горобець почав співати щодуху, але вийшло так голосно, що перелякалися і кури, і собака.

Скрипнули двері: хтось вийшов на ганок, але Вітько не чув нічого і продовжував горлати серенаду ще сильніше. Хриплим криком хтось почав лаяти хлопців, а заодно і собаку Сірка за те, що він не гавкає на "співаків". Пес почав ричати на хлопців, і ті миттю кинулись до хати Федька. Лише там, отямившись, вони зрозуміли, що помилились і прийшли співати серенаду бабі Хіврі. Вітько звинуватив в усьому Жучка, але той заспокоїв його, сказавши, що завтра вранці вони придумають новий план освідчення у коханні. Та раптом Котигорошка осінила геніальна думка опублікувати серенаду в газеті. На тім і домовились.

З того часу, як хлопці відправили серенаду до газети, пройшло багато часу. Вітько не пропускав жодного номера, шукаючи між рядків знайомі:

Дорогая Галю,

Я тебе кохаю. Серце в грудях б'ється

І до тебе рветься…

Одного ранку товариші знову йшли на пошту запитати, чи не приходив їм лист. Раптово Вітька застиг на місці, бо побачив Гальку Козачок, яка, здається, не йшла, а летіла. Оторопівши, закоханий не зміг вимовити і слова, коли Галя підійшла до них. Ой, що ж то кохання робить з таким балакучим хлопцем. Потім дівчина звернулась до його друга, Жучка, який ховався за спиною Вітьки і запитала, що з тим сталося. На це запитання Федько відповів, що його друг закохався.

У цей момент Вітько чкурнув так, що лише п'ятки мерехтіли. Федько повільно пішов додому, але Галя наздогнала його і по розказати, у кого ж закохався Горобець. Однак на таку пропозицію вірний товариш відповів: "Ти хочеш, щоб я за солодку халву сказав, що Вітька в тебе закоханий?", і з гордістю, що не видав таємницю друга, пішов додому. Галя знову наздогнала його, її обличчя пашіло жаром. Вона вручила листа, який прийшов Вітьці з газети, і Жучок побіг до друга.

У листі було сказано, що "шановний товариш Горобець" не розуміє сучасних проблем. Було б актуальніше написати про довгоносиків, які знищують посіви цукрових буряків, а не про кохання до Гальки Козачок.

Объяснение:

Александр васильевич мальцев обладал замечательным та­лантом — никто лучше него не мог чувствовать машины, не мог по одному взгляду определить неполадки в работе, не мог так всеобъемлюще воспринимать мир, замечать мельчайшие детали. именно поэтому было вполне ожидаемым его назначение на са­мый новый и самый мощный поезд в депо — «ис». эта машина стала его детищем. во время поездки он как будто сливался с паровозом воедино, чувствовал биение «его парового серд­ца», понимал малейший звук. увлеченный работой, он стано­вился похож на вдохновенно играющего актера. талант машиниста обрекал мальцева на одиночество, приподнимал над всеми и заставлял смотреть свысока. мальцев практически не обращал внимания на нового своего , и даже спустя год он относился к нему так же, как и к слесарю- смазчику. он весь отдавался работе, растворялся в машине и в окружающей природе. маленький воробей, попавший в воздуш­ную струю от паровоза, не оставался без внимания. мальцев слег­ка поворачивал голову, чтобы проследить его дальнейшую судь­бу. ему казалось, что только он один способен так много вобрать в себя, так много познать. сила его таланта, как это ни печально, отдаляла его от остального мира людей, среди себе подобных он чувствовал себя одиноко.