Текст на тему Індія-унікальна країна середньовічного сходу​

Объяснение:

Середньовічна Індія

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь: що нового з’явилося в розвитку середньовічної Індії; що таке Делійський султанат; якими були надбання середньовічної культури Індії.

Індійське суспільство в епоху середньовіччя. Коли в Європі відбувалися значні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними.

Варни — соціальн в індійському суспільстві.

Ще зі стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайш’ї та шудри) — працювати на полях і в майстернях. У Середні віки в цьому давньому поділі відбулися зміни. Варни стали поділятися на менші групи людей, які об’єднувалися за професіями або родом занять. Так, наприклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, вчителі тощо. Серед кшатріїв — воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До X ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки. Як і варни, касти поділялися на нижчі й вищі. Існувала також особлива каста «недоторканих».

Представникам вищих каст не можна було ні стояти, ні сидіти поряд із нижчими, тим паче брати їжу чи воду з їхніх рук. Вважалося, що вищих може осквернити навіть тінь «недоторканих». Тільки представники вищих каст могли читати і слухати священні тексти. Ті, хто порушував ці звичаї і традиції, зазнавали жорстоких покарань.

Із записок китайського мандрівника сюань Цзана (УМ ст.)

М'ясники, рибалки, прибиральники сміття, знахарі, пралі, мандрівні артисти, гробарі, кати й подібні до них живуть за межами міста. На вулицях ці люди або зовсім не з'являються, або тримаються лівого боку, поки не дійдуть до потрібного місця. Їхні помешкання оточені стінами й розташовані за межами міста. 1. до яких каст належать наведені групи жителів міст — вищих чи нижчих? 2. Яких обмежень зазнавали представники названих у документі професій? Чому?

Також представники різних каст об’єднувалися в общини (громади), що існували як маленькі самодостатні держави. Общини виступали як єдине ціле щодо державної влади та були основою індійського суспільства. Вони забезпечували йому внутрішню стабільність, у той час як державна влада була слабкою й обмежувалася збиранням податків з общин.

Кангюи (канглы, канлы) расселились на территории Казахстана в III веке до н. э. в бассейне Сырдарьи и предгорьях Каратау (Южный Казахстан). Столица кангюев – город Битянь – располагался в среднем течении Сырдарьи, около Туркестана (по другим источникам – на реке Талас, недалеко от современного города Тараза). Для кангюев характерен европеоидный антропологический тип.

Первые сведения о кангюях встречаются с III – II в. до н. э. в китайских источниках Цянь Ханьшу («История Ранней Хань») Бань Гу и Бань Чжао и Шицзи («Исторические записки») Сыма Цяня. Сведения о государстве кангюев есть в священной книге древних иранцев «Авеста», где оно названо Канха (Канка, Кангха). Кангюи граничили на юге с Китаем и уйсунами, на севере – с сарматами и аланами. Численность кангюев составляла около 600 тыс. человек (во время военных действий могли выставить до 120 тыс. воинов). Во главе государства стоял великий хан, власть которого передавалась по наследству. В управлении страной ему три визиря, на местах – пять малых ханов. Китайские послы в донесениях императору сообщали, что у кангюев существовали письменные сборники законов. Государство кангюев поддерживало экономические, политические и культурные отношения с Китаем, Римом, Кушанским царством.

Выгодное географическое положение позволяло кангюям осуществлять контроль над Великим Шелковым путем от Ферганы до Приаралья. Доказательством разнообразных торговых связей кангюев с другими государствами являются различные монеты и изделия, обнаруженные в ходе археологических раскопок. В ходе археологических раскопок в Присырдарьинском регионе было обнаружено 1300 монет, датируемых III – IV веками. Канглы вели войны с уйсунами и гуннами и сумели подчинить себе Бухару, Хорезм и некоторые области Средней Азии. Между кангюями и уйсунами междоусобные войны начались в I в. до н. э. В 46–36 гг. до н. э. кангюи, заключив военный союз с гуннами, совместно участвовали в походах против Китая.