Що було спільного в устрої Русі ХІІ–ХІІІ ст. та Великого князівства Литовського в ХІV ст.? *
наявність виборного станово-представницького органу – сейму

існування удільних князівств

підпорядкування митрополиту князівської влади

Станово-представницька монархія — форма правління, централізована держава, у якій влада монарха спирається на станово-представницькі органи влади. Станово-представницька монархія є проміжним ступенем між монархією періоду феодальної роздробленості та абсолютною монархією. В країнах Європи Станово-представницька монархія виникла в умовах оформлення станів і ознаменувала певну централізацію управління державою, порівняно з феодальною роздробленістю. У період Станово-представницької монархії до станово-представницьких органів входили представники духовенства, світських феодалів, містян (купців, ремісників). Цими органами були: в Англії — парламент (з 1265); у Франції — Генеральні штати (з 1302 року); в Іспанії — кортеси (з кін. 12 — поч. 14 ст.); у Швеції — риксдаг (з 1434 року); у Данії — ригсдаг (1468—1660); у Польщі, Угорщині, Чехії — сейми (з 14—15 ст.) та ін. Станово-представницькі органи скликалися монархами для схвалення їхньої політики у найважливіших галузях державного управління.

Меня зовут айда. я встала и умылась. моя мама приготовила мне и папе вкусный завтрак. я решила пойти к папе в поле. там я ему сеять семена тростника. затем я пошла в мамой за водой к нилу. потом мама учила меня шить. это было интересно. ведь это ремесло передалось мне от моей дальней бабушки. вечером мама и я готовили вместе ужин. я маме сделать виноградовый сок. вот так прошёл сегодняшний день.