Скласты твир роздум браты левяче серце

Кожна прочитана книга залишає у серці читача помітний слід, відкриває шось нове, чогось навчає. Так сталося і з повістю А. Ліндгрен «Брати Лев’яче Серце».

Я прочитав цю книгу за Одним присідом, не міг відірватися. Ця повість мене вразила своєю людяністю. А ще тим, якими порядними можуть бути люди.

Головні герої твору — брати Лев’яче Серце, Юнатан і Карл, якого у сім’ї нази­вали Хрущиком. Мене вразила відданість братів один одному, їхня готовність на­віть до самопожертви заради один одного.

Дивує також уміння Юнатана підтримати хворого брата, приреченого на смерть. І навіть у цій ситуації Юнатан, як старший, мудріший, дарує молодшому надію на вічне життя без хвороби і страждань у Нангіялі. Для Хрущика ця під­тримка є дуже важливою, адже він, як і всі люди, боїться смерті.

Юнатан дійсно незвичайний хлопець. Згадаймо, з якою відвагою і завзяттям він став до боротьби проти тиранії Тенгіла, не побоявся чудовиська Катли, бага­то разів ризикував життям заради жителів Шипшинової Долини. Вражають слова героя, які він любив повторювати: «Є речі, які треба робити, навіть якщо вони й небезпечні. А то будеш не людина, а грудка гною» (переклад О. Сенюк).

Звичайно, ризикувати собою може не кожен. Але сміливі, відважні, небайду­жі це роблять. Інакще вони не будуть почуватися людиною і не зможуть жити й дивитися людям у вічі.

А ще я б сказав, що повість А. Ліндгрен про справжню дружбу, співчуття, ми­лосердя, які мають бути у душі кожної людини незалежно від віку.

Шведська письменниця змушує нас замислитися над тим, що із скрутного ста­новища завжди слід шукати вихід, не можна піддаватися відчаю, треба намагатися знайти вихід навіть із найскладнішої ситуації. Окрім того, треба не бажати кращого життя, а боротися за нього. Бо тільки від людей залежить, яким воно буде.

Объяснение:

он доказывает что он мудрый