Що по Софійка у Богдана, щоб розвіяти прокляття

Павло Тетеря. А на Лівобережжі точилася запекла боротьба між такими претендентами: переяславським полковником Якимом Сомком, що був обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовим отаманом Запорізької Січі Іваном Брюховецьким. 27—28 червня 1663 року в Ніжині відбулася "чорна рада", в якій брали участь широкі маси населення, чернь — селянство, міщани, козацька голота. Гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано.

Який же висновок можна зробити, прочитавши цей історичний роман? Чи правильний вибір зробив народ, обравши кошового отамана гетьманом? Чи справді він відстоював інтереси народних мас? Автор майстерно змальовує все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни. Іван Брюховецький до виборів являв собою щирість, обіцяв усім, хто його підтримає, усілякі блага. І портретна характеристика автора відповідна: "чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки видно... Так наче собі чоловічок тихенький". Брюховецький шанобливо називав козаків "товариство миле", "мої рідні братчики", "дітки", з особливою повагою ставився до старих запорожців, говорячи, що у-їхніх "шановних головах увесь розум сидить". Пізніше, ставши гетьманом, промовляє: "Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків". Ось справжня сутність Брюховецького. Отже, народ помилився в своєму виборі.