З’єднай частини речення з правого та лівого стовпчиків та прочитай прислів’я. Запиши їх
Хто мови своєї цурається, менше слів.
Птицю пізнають по пір’ю, а від лихого слова – ніколи.
Рідна мова – не полова: хай сам себе стидається.
Більше діла – її за вітром не розвієш.
Від меча рана загоїться, а людину по мові.

1)Хто мови своєі' цурається,хай сам себе стидається.2)Птицю пізнають по пір'ю,а людину по мові.3)Рідна мова-не полова:і'і' за вітром не розвієш.4)Більше діла-менше слів.5)Від меча рана загоі'ться,а від лихого слова- ніколи.

Про людину можна дуже багато чого довідатися з того, як вона поводиться з мовою, які слова злітають у неї з губ. Якщо людина говорить грамотно, у неї багатий словниковий запас, вона вживає слова в правильному значенні, не вживає слів-паразитів, то перед вами розумна, інтелігентна людина. Якщо звертається до інших ввічливо, то це людина вихована. Якщо ж хтось лається, каже грубості, не може зв’язати двох слів – то розвиток цієї особистості залишає бажати кращого. Мова може бути «забруднена» грубими словами, як одяг, але це з часом можна виправити.

Мова – вона як одяг, всього лише «візитка». Під некрасивим одягом може ховатися чудова особистість. Навіть розумна людина може заїкатися, соромитися і тому справити погане перше враження. Хтось просто не звертає уваги на те, як він говорить. У результаті його мова кишить словами-паразитами: «блін», «кошмар», «тіпа», «це саме», «як би», «ось». А хтось навмисне лається або говорить примітивно, щоб здатися «крутим» або «своїм» у компанії. Може, ця людина насправді краще, ніж здається. Але люди навколо все одно встигають зробити про нього висновки – за його мовою.