Як у суспільстві ставилися до Клима(С.Васильченко,,В темряві»)?

Учителю, стою перед тобою,  малий, вчарований до нiмоти.  хто ще умiв любити так, як ти,  хто кликати умiв ще так до бою,  кого ще так боялися кати! так звучить вiрш дмитра павличка "до франка", але цi слова вiдтворюють i моє ставлення до т. г. шевченка.справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! вiн був сонцем нашої поезiї, символом високого духу української нацiї, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною.вперше дiзналась я про шевченка ще в ранньому дитинствi. у нас вдома була величезна книга - ювiлейне видання "кобзаря". вiд книги вiяло загадковiстю. спочатку менi були доступнi лише "картинки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених шевченком образiв.зачарували мене прекраснi пейзажi україни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вiє над україною.назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("причинна", "утоплена", "тополя") i смiливих героїчних , i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у своєму важкому життi за крiпаччини. хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красою своєї душi, був гiдний поваги. але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв.зiгрiла душу нiжна дружба малого тараса з оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання яреми i оксани, болем пронизав серце трагiзм долi лiлеї, катерини, наймички ганни.я захоплююся героїзмом залiзняка i гонти, незламнiстю яна гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв.свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних великим кобзарем, став частиною i мого життя. час вiд часу в рiзних життєвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i зараз. i я щаслива, що вiн був, є, буде вiчно, поки живий наш народ (а народи ж пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим великим тарасом.