сообщение с сочинением-миниатюрой «Размышляя над страницами книги А.Линдгрен или Дж.Ролинг» (по одному из авторов)

ответ:

чим уважніше вчитуєшся у шевченкову поезію "мені однаково, чи ", тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. участь у кирило-мефодіївському братстві дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в україні. поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинило появу вірша "мені однаково, чи " у ньому ми бачимо, як невідступно мучила шевченка думка про загрозу відродженню україни, якщо російські самодержавці присплять національну свідомість українців і викоренять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:

україну злії люде

присплять, лукаві, ї в огні

її, окраденую,

ось що для шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! він без болю зізнається:

чи хто згадає, чи забуде

мене в снігу на чужині —

однаковісінько мені.

але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної україни: "мені однаково, чи буду // я жить в україні, чи ні". для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі — "на нашій — не своїй землі". та перед цими рядками є й інші: "на нашій славній україні". з одного боку, україна славна і наша, а з іншого — все-таки, "не своя", бо невільна, сама собі не належить. , саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї батьківщини, але нараз відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й "малого сліду".