100 БАЛОВ Чому політичні партії Наддніпрянщини коливались між ідеями автономії та самостійності?

На початку XX ст. національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. У січні 1900 р. в Харкові діячі студентського руху Д. Антонович, Б. Камінський, М. Русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували Революційну українську партію (РУП). її програму виклав адвокат М. Махновський у брошурі "Самостійна Україна". В ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну Україну від Карпат до Кавказу. РУП обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. Рупівці взяли активну участь в селянському русі. У 1900-1901 рр, в Україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив Полтавську, Київську, Харківську губернії. Селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. Повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.

У 1902 р. М. Махновський створює Українську народну партію (УНП). Її основними цілями, сформульованими М. Міхновським у кількох програмних Документах, були та українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. Лідер УНП М. Міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.

1904 р. частина членів РУПу утворила Українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції РСДРП на правах її автономної секції. Інша частина під керівництвом В. Винниченка, С Петлюри й М. Порша у грудні 1905 р. проголосила утворення Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії України, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. Не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу РСДРП. На таких же позиціях стояла Єврейська соціал-демократична робітнича партія "Бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в Україні.

весной 1874 г. началось "хождение в народ" для того, чтобы вовлечь народ в революционную борьбу. в этот период складывалось народническое учение, которое считало, что передовая интеллигенция должна жить народной жизнью, проводить работу среди народа, создавать кружки из активных крестьян.

неудачи "хождения в народ" революционеров к созданию в 1876 г. строго централизованной организации "земля и воля", которая имела свои устав и программу. активными деятелями организации являлись а.и.михайлов, г.в.плеханов, с.л. перовская и др. программа "земли и воли" предусматривала победу социалистической революции путём восстания и перехода всей земли крестьянам, организацию "мирского " (т.е. общинного) при опоре на крестьянскую общину. главное место в деятельности землевольцев занимала революционная пропаганда, но использовался и метод террора. целью террористических актов было привлечение внимания народа, пробуждение его активности. тактику террора революционеры стали использовать в связи с разочарованием в деревенской пропаганде и полицейских преследований.

противники тактики террора были не согласны с тем, что эта тактика вызывает большие жертвы в организации, отвлекает лучшие силы от пропаганды в деревне, требует много средств, но не приводит к успеху. разногласия среди членов организации обострились. раскол "земли и воли" привёл в 1879 г. к её распаду и созданию двух организаций - "чёрный передел", куда вошли сторонники пропагандистской работы, и "народную волю", собравшую сторонников индивидуального террора. руководителями первой организации стали г.в. плеханов, в.и. засулич, второй - а.и. желябов, а.ф. михайлов.провозгласив себя революционной партией, "народная воля" отстаивала следующие принципы:

o широкое народное представительство;

o независимость народа;

o самостоятельность крестьян;

o переход земли народу, а фабрик и заводов - рабочим;

o гражданские свободы;

o замена постоянной армии территориальными формированиями.

народовольцы придавали большое значение пропаганде среди рабочих как одному из направлений подготовки крестьянского восстания.

рабочие и крестьяне слабо воспринимали лозунги народовольцев, и организация не находила поддержки со стороны народа. в этих условиях "народная воля" начала больше внимания уделять тактике террора. в феврале 1880 г. с.н. халтурин, по решению организации, подготовил и организовал взрыв в зимнем дворце, но император остался жив. на жизнь александра ii народовольцы организовали восемь покушений.местные организации "народной воли" провели ряд террористических актов против представителей местных властей и жандармерии. 1 марта 1881 г. император был смертельно ранен бомбой, брошенной народовольцем и.гриневицким. народ россии был потрясён убийством царя. цареубийство не принесло успеха народнической организации. накануне 1 марта большая часть членов исполнительного комитета была арестована, новый состав уже не имел сил для дальнейшей борьбы. значение "народной воли" в революционной борьбе начало падать. в 1884 г. основной состав организации распался, но её отдельные силы продолжали оказывать сопротивление.чёрнопередельцы оставались на своих прежних позициях и были сторонниками мирной пропаганды. организация не была построена на принципе централизма и единой внутренней дисциплины, а конспирации не придавалось особого значения. главным направлением её работы была пропаганда среди рабочих.