Твір-роздум на тему «Кого можна вважати справжнім патріотом?»

На мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою Батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. Інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість Україні, але, на жаль, це тільки слова. Проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. Сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок України віддали за неї найдорожче — життя. Ми стали свідками цього. Події Майдану, війна на Сході... І досі пролива­ється кров найщиріших патріотів.

Історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. Про це розповідають історичні пісні й думи, художня література. Прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, Яро­слав Мудрий, справжні патріоти Залізняк, Гонта, Кривоніс, Дорошенко, Богдан Хмельницький, Ле­ся Українка, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Василь Стус, Іван Пулюй, наша сучасниця Ліна Костенко.

Порушує тему патріотизму та засуджує балакунів-псевдопатріотів В. Самійленко в поезії «Па­тріоти». Справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак, який

...бачив душею Вкраїну

І все, що вона добула.

Письменник намагається до читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї.

Я ще зовсім юна. І хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко лю­бити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. Та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? Я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів.

Отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.

Упісні «за сибіром сонце сходить» розповідається про повернення кармалюка із сибіру і його боротьбу проти експлуататорів. з ім’ям свого ватажка трудящі маси того часу зв’язували болі свої і радощі, сподівання і надії («ви на мене, кармалюка, всю надію майте»). вони виявляють до кармалюка як народного месника велику пошану і любов, оспівують і прославляють його у своїх піснях. у народній творчості кармалюк виступає незвичайним красенем і могутнім богатирем. кармалюк не лише мститься панам за кривди, а й прагне соціальної справедливості, він роздає бідним усе те, що забирає у поміщиків та багатіїв. він ставить громадські, народні справи вище від особистих. людське лихо і убозтво та гаряче бажання запобігти йому змусило кармалюка покинути дружину, дітей і стати борцем проти кріпацтва.трудящі маси селянства ненавиділи панщину, тяжкі повинності та непосильні податки і з гнівом протиставляли свою убогість розкошам багатіїв. у пісні підкреслюється, що кармалюк боровся проти гнобителів не один, а разом з вірними йому людьми, бойовими друзями, яких він називає «славними хлопцями». боротьбу проти панства, яку самовіддано веде кармалюк, народ схвалює як справедливу і священну справу. звичайно, устим кармалюк не був і не міг бути в тодішніх умовах свідомим революціонером, який би піднісся до боротьби проти царизму, до політичних вимог, щодо до зміни державних порядків. тому очолений ним рух селянства мав стихійний, неорганізований характер. а робітничий клас тоді ще не був цілком сформований і не міг внести в селянський рух елементи організованості і політичної свідомості. не дійшовши до розуміння справжніх шляхів боротьби із соціальним злом, нерівністю, народний месник обмежувався вимогою справедливого розподілу майна і грошей, відібраних у багатіїв, між бідними людьми. ясна річ, що вибраний кармалюком шлях боротьби за соціальну нерівність був нереальним, не міг принести перемоги, але в той же час він мав прогресивний характер. а если коротко розповідь про устима кармалюка, який після повернення із сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик».