Підкреслить граматичні основи.Визначити вид підрядних.Накреслити схеми речень.
1)Якщо не можна вітер змалювати,
прозорий вітер на ясному тлі -
змалюй дуби, могутні і крислаті,
котрі од вітру гнуться до землі...
2)Мені стояло в пам'яті роками,
як ми тоді не відали про те,
чого старий тремтячими руками
ловив секунди крильце золоте.
3)Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
4)Так, як Данте любив Беатріче,
Як Петрарка Лауру любив,
Так люблю я тебе, моя пташко,
Хоч тобі я і серце розбив.
5)Менi здається, що живу не я,
а iнший хтось живе за мене в свiтi
в моїй подобi.
6) У мене викликає протест, коли я чую, що десь прориваються тенденції зазнайства, спроби протиставити молодих старшим.
7)У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину.
8)Коли б був я вітром буйним, я б розгонив чорні хмари, щоб від хмар не слались тіні.
9)До тебе летіла б край світу, де сходить зоря золота, якби не морози на квіти, якби не минули літа.
10)Притулившись одне до одного,вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, обрії ширшають,у попелястому небі тануть зірки.​

Хмаринка завжди тішилась своїми дітками-сніжинками, цими маленькими красунями. матуся-хмарка любила мандрувати і сніжинки вже багато знали про цей світ і чекали з нетерпінням коли вже підростуть і здійснять власну подорож.ось настав час, коли сніжинки стали вже зовсім великі, і хмаринка випустила їх у широкий світ.  як це було прекрасно! сніжинки крутилися у повітрі  над землею у веселому таночку і літали, лі а поміж ними всіма була одна чарівна, не схожа на інших сніжинка. вона була легка мов пушинка , ніжна , пухнаста і срібляста. метелиця ніжно підхопила  сніжинку і спустила її до моєї лодоні. в морозному повітрі вона виблискувала всіма барвами мов зірка   і чарівно усміхалась.через деякий час уся земля була засипана такими ніби постелився білий коврик .  мені стало цікаво дізнатись про цих крихіток і я почав розпитувати сніжинку про її пригоди. вона засяяла ще яскравіше і тихим голосом почала розповідати. про ніч-чарівницю, яка читала їм казки, про зірок-подружок з якими вона часто танцювала та про матусю-хмаринку. сніжинка була допитливою і спостережливою, тому кожна її історія була сповнена казкових порівнянь і цікавих подій. біла сніжинка розповідала про різних людей, яких вона бачила з неба. про маленьких діточок, які бавились снігом і сивих бабусь які просто насолоджувались зимовими днями. про чарівну музику новорічних і про все, все, та раптом на небо випливло чарівне малинове сонце! воно було таке велике і гарне. такого вона ще не бачила, бо в хмарі, де вона народилась, було тісно і темно, а тут така краса! їй знову захотілось піднятись високо і танцювати, було дуже приємне, але сніжинка розтанула від його тепла і ласки.