Твiр на тему iдея соборностi i незалежностi Украïни за романом черная рада

Відповідь:

Україна — «тихі води, ясні зорі» — завжди була для загарбників, сусідів і не сусідів ласим шматочком. Постійно частини її території потрапляли під чиюсь залежність, а після Переяславської угоди 1654 року вона взагалі поділилася надвоє. Одна частина, Лівобережна Україна, була під протекторатом Росії, а друга, Правобережна — Польщі.

Та завжди знаходилися сміливі люди, які прагнули до об’єднання, до збереження української державності. Довгий час це не вдавалося. І П. Куліш перший у літературі торкнувся теми козацьких часів, коли герої перенесли центр творчих зусиль із зовнішньої боротьби (політичної, релігійної, національної) на внутрішню боротьбу в Україні. Це дало можливість у новому світлі побачити природу козацьких війн і головні причини національного розбрату, національної трагедії.

У романі «Чорна рада» ми бачимо представників різних поглядів на соборність та незалежність України. В образі Сомка, наприклад, автор відобразив свій ідеал гетьмана, освіченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою об’єднати всі землі України в самостійну державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на думку героя, потрібно було утвердити старшинське панування, тримати в покорі голоту, встановити міжкласовий мир, піднести культуру й освіту. Але влада так до рук не дається. Для цього потрібні і хитрість, і дипломатія, і особливо — вміння згуртувати навколо себе однодумців (а Сомка зрадили три його полковники, у яких він був упевнений), а також подумати про полегшення становища трудового народу, встановлення хоч якихось елементів соціальної справедливості. Цього всього не було, на жаль, у славного наказного гетьмана, і він програв, поплатившись життям за ідею.

Фамусов ругает слугу за вечно рваный кафтан. заставляет петрушку записывать предстоящие на будущей недели визиты, вносить поправки. при этом барин велеречиво рассуждает о превосходстве москвы, о ее “столпах общества”: “что за тузы в москве живут и умирают! ”.    появляется чацкий, он без умолку говорит о софье, фамусова это раздражает; он интересуется, не жениться ли собрался чацкий, и на вопрос молодого человека: “каков был: бы ответ”, сделай он предложение, павел афанасьевич отвечает: “сказал бы я, во-первых, не блажи,   именьем, брат, не оплошно, а, главное, поди-тка послужи”. чацкий: “служить бы рад, прислуживаться тошно”. такое высокомерие молодого чело