Написати твір на тему "Людські стосунки, моральні цінності в казці-притчі Маленький принц

[] – примітки від мене

"Маленький принц" – всесвітньо відома повість Антуана де Сент-Екзюпері. В ній дійсно майстерно розкриваються поняття дружби та щирого кохання, справедливості та честі, людських взаємовідносин загалом.

Автор порівнює такі різні дитяче та доросле мислення. Адже ми неначе з різних планет! З часом деякі люди забувають про справжні цінності, спираючись на "серйозні проблеми". Маленький принц, як представник дітей, протягом повісті постійно дивується: "Дорослі – дійсно дивний народ" [Краще уточни цитату, адже я читала в російському перекладі.]

На прикладі короля, пьяниці, ділової людини та інших, ми бачимо моделі поведінки різних людей. Людей, чиє мислення таке далеке від нашого принца, який не може знайти однодумця. Пьяниця постійно жаліється на життя, не намагаючись нічого змінити. Король бажає правити тим, чого навіть не існує. Ділова людина тішить себе іллюзіями володіння зірками, хоча все, що може з ними зробити – покласти до банку.

Коли Маленький принц знайомиться с лисом, його внутрішній світ здригається. Лис повчає нового друга разом з читачами: "Ти відповідаєш за того, кого приручив". [Уточнити цитату] Тварина та людина знайомляться близько та стають справжніми друзями.

Підсумовуючи, я можу сказати, що в репліках майже усіх героїв ми можемо знайти для себе повчальний сенс, важливу мораль. Певно, саме тому цей твір викликає таке захоплення у людей різних національностей та поколіннь.

Значить, — пояснив уже від себе дід, — як пробило, скажімо, першу годину чи яку там, то ти хоч спиш, хоч їси, а скачи на велосипеда й паняй куди очі бачать.

— А що нам у селі робити? Хлопців тут малувато, та й ті всі заклопотані — то город сапають, то по господарству… А я, було, позаторік і собі спробував сапати, і що ж ти думаєш? Виполов якусь розсаду, а бур’яни полишив. Тут такі бур’яни ростуть, зовсім на бур’яни і не схожі. Подивишся — ніби якась городина, а воно ні, виявляється. Так мене після того й близько до городу не підпускали. Хотів дров нарубати — поліняка відскочила й по лобі мене як трахне! Тиждень із ґулею ходив, а сокиру від мене ховати стали. Хотів навіть корову доїти, так мало того, що вона хвицалась, як скажена, так іще й мою панамку зжувала.

— Стільки читати — з глузду можна з’їхати.