Твір на тему добро і зло у творі "місце для дракона" не з інтернету
ів​

Улащащащщвзвзадпдададададададад

Є поширена позиція, що в житті відсутній чорне і біле, є тільки сіре, що добро і зло єдині і виконують якусь спільну місію, мало не нав’язану Богом. Про Бога сказано: «Бог є світло і немає в Ньому ніякої темряви». Відразу обмовлюся, що я дотримуюся саме цієї точки зору. Для мене є добро, і воно абсолютне, чисте, не затьмарене, як якась велика сила, дана нам згори. І добро зі злом ніколи не заграє, не кокетує.

У Антона Чижа є чудовий твір «Божественна отрута». У ньому головному герою, детективові, задають питання: у чому сенс боротьби і всієї нашої роботи, якщо найчастіше (майже завжди) зло не землі перемагає? Мене потрясла відповідь – своєю глибиною щоб перемога давалася злу як можна більше дорогою ціною!

Для визначення, що таке добре, а що таке погано, що є добром, а що злом, дуже важливо зрозуміти, де знаходиться межа між ними. Що ж все-таки є добром, а що – злом, з точки зору наукової термінології?

Добро – поняття моральності, що означає навмисне прагнення до безкорисливої ??до ближньому, а також незнайомій людині, тварині і навіть рослині. У життєвому сенсі цей термін відноситься до всього, що отримує у людей позитивну оцінку, або асоціюється зі щастям і радістю.

Зло – поняття моральності, що означає навмисне, умисне, свідоме заподіяння кому-небудь шкоди, збитку, страждань. У життєвому сенсі зло відносять до всього, що отримує у людей негативну оцінку, працюється ними, суперечить правилам моралі.

Добро і зло – протилежності, які заперечують одна одну. У європейській традиції добро зазвичай асоціюють зі світлом, світлим, білим. Зло – з темрявою, темним, чорним. Згідно догматам деяких релігій, добро зі злом розглядаються як автономні сили, провідні у одвічній боротьбі за право панувати в світі. Подібна система поглядів в теології називається дуалізмом.

Проблему добра і зла можна розглядати в самих різних областях, таких як, етика, філософія, релігія, фольклор, але ми зупинимося на темі добра і зла в сучасному світі. Це найбільш поширена тема для розмірковування про те, що ж все-таки є добром і злом з точки зору сучасного суспільства.

Для кожного з нас добро і зло символізує абсолютно різні речі. Для когось перевести стару через дорогу – єдине добро всього його життя, а для когось побудувати безкоштовну школу для дітей-сиріт – дещиця в незліченній низці добрих справ. Злом багато хто вважає вживання алкоголю, куріння, нецензурну лайку. Хтось вважатиме це життя… Як казав Лев Толстой: «- Ми любимо людей за те добро, яке ми їм зробили, і не любимо за те зло, яке ми їм робили!».

Для багатьох людей джерелом добра є церква. «Не сотвори собі кумира», «Возлюби ближнього свого, як самого себе», «Не чини перелюбу» – пам’ятає напам’ять кожен з нас, от тільки питання в тому, що деякі з до церкви, молитви, причастя та інших церковних таїнств намагаються «змити» з себе те зло, яке вони здійснюють із завидною постійністю. Бог, як кажуть, добрий. Він пробачить. Та й взагалі, якщо говорити про церкву, то більшість звертається туди тільки тоді, коли біда.

Поняття про добро і зло мають формуватися в дитинстві. І починається добро саме тоді, коли на світ з’являється дитина. Чисте, світле, воістину добре створення Боже. Виховуючи у дітей повсякденні правила поведінки, ми плекаємо моральний кодекс покоління. Надалі на формування доброго і злого у свідомості дитини величезний вплив справляє дитячий сад, потім школа, ВУЗ. Але саме в сім’ї закладаються початкові основи особистості. Сухомлинський стверджує, що «діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, честь і безчестя, людську гідність; у них свої критерії краси, у них навіть свій вимір часу». Все питання в тому, як зберегти всю цю чистоту і непорочність маленького серця.

Необхідно направляти позитивну енергію на знищення зла як явища. Кожен день, кожну годину, кожну мить. Людина ніколи не стане повністю ідеальною, але це вже інша історія, а зменшувати злі діяння може кожен. Шляхом самопошуку, самовдосконалення, самодисципліни, самореалізації. У кожному слові є корінь «сам», і я вказую на нього не так, а метою закликати, і, нарешті, переконати вас у тому, що ніяка церква, суспільство, соціум, батьки, повністю не вплинуть на сприйняття добра і зла, крім нас самих. Саме тут і закінчується зло. Саме в нас з вами. У нашій роботі над собою! Тому бажаю усім вам невичерпної волі і прагнення діяти, виходячи тільки з добрих спонукань!

Объяснение:

        заканчивался октябрь 1837 года. тридцатого дня в 12 часов 30 минут дважды ударил станционный колокол, протяжно прозвучал свисток паровоза "проворный", и первый поезд отправился по железной дороге общего пользования санкт-петербург  –  царское село.        однако, справедливости ради, отметим, что первая паровая железная дорога в россии появилась еще в 1834 году. ее построили крепостные умельцы-самородки  ефим черепанов и его сын мирон  на уральском нижнетагильском металлургическом заводе. ими же были построены и два паровоза для этой дороги. а еще раньше, 20 ноября 1809 года, вышел царский манифест, в котором говорилось: "распространение земледелия и промышленности, возрастающее население столицы и движение внутренней и внешней торговли превосходят уже меру прежних путей сообщения".        это вызвало к жизни новые структуры. вместо департамента водяных коммуникаций и экспедиции устроения дорог были образованы главное водяными и сухопутными путями сообщения, корпус и институт корпуса инженеров путей сообщения, который разместился в бывшем юсуповском дворце. корпусу поручалось строительство и эксплуатация всех путей сообщения, а институту  –  подготовка нужных для этих целей специалистов. организатором и первым директором института стал известный испанский ученый, механик и строитель  августин августинович бетанкур.

        cреди выпускников института были будущие видные инженеры, ученые в области строительства и эксплуатации железных дорог:   м.с. волков,  с.в. кербедз, н.о. крафт,  п.п. мельников,  д.и. журавский  и многие другие. их стараниями и настойчивостью железнодорожная колея потянулась по российским просторам. день 1 февраля 1842 года был отмечен важным событием. император николай 1 по докладу п.п. мельникова и н.о. крафта подписал высочайший указ о сооружении железной дороги санкт-петербург  –  москва.а начались работы уже 1 августа. строительство дороги было разделено на две дирекции: северную во главе с мельниковым и южную, которую возглавил крафт. к ним прикомандировали 27 молодых инженеров  –  выпускников института корпуса инженеров путей сообщения.

        дорога строилась по инженерно обоснованным параметрам, обеспечивающим наряду с целесообразностью потребную пропускную способность с учетом перспективы. были выбраны оптимальные уклоны, радиусы кривых и другие характеристики. земляное полотно возводилось сразу под два пути. впервые стали укладываться широкоподошвенные железные рельсы. по настоянию мельникова ширина колеи была установлена равной 5 футам или 1524 миллиметра. она стала стандартной для всех дорог россии.        строителям для преодоления водных преград пришлось возвести 8 больших и 182 средних и малых мостов.на дороге были построены 34 станции. возведены два крупных вокзала в москве и петербурге по проектам известного архитектора к.а. тона. они и по сей день радуют глаз совершенством своих форм. первого ноября 1851 года самая большая по протяженности двухпутная железная дорога была открыта, и по ней из петербурга в москву в 11 часов 15 минут отправился поезд. в пути он находился 21 час 45 минут и прибыл в москву на следующий день в 9 часов утра.          первая магистраль, являющаяся в наши дни частью октябрьской железной дороги, начала работать. по ней пошли поезда, ведомые паровозами, построенными на александровском заводе петербурга. размеры перевозок быстро росли. уже в 1852 году дорога перевезла 719 тысяч пассажиров и 164 тысячи тонн грузов. расстояние от петербурга до москвы  –  650 километров  –  скорый поезд преодолевал за 12 часов.