Визначте жанр твору ,, Великий льох"​

Жанр: поема-містерія.

      марина павленко "русалонька із 7-в, або прокляття роду кулаківських".     цитатна характеристика софії:           "спідничка і штани, якщо їх не підперізувати, неодмінно сповзають".     "свого часу софійка збирала стартовий капітал. дуже мріяла про комп' окрилена сподіваннями, взялася працювати в сашка художником (підписувала картонки для товару) і реалізатором за сумісництвом. більше двох днів не а вторгувала хіба на пачку морозива. кинула це діло."     "софійка мужньо витримала вливання тарілки витримала братикові рулади й енергійне стрибання ним по кімнаті. витримала й роззявлену пащу підручника з "     " задивилась на захід сонця і уявила: вони з вадимом кулаківським стоять у цкркві перед вівтарем, а на ній - коралі"     "справжні принци мусять колись-таки надати перевагу тим, хто штурмує храми науки! на жаль, справжній принц уваги не звернув. бо софійку не викликали. ні з ненависної , ні з улюбленої лі"     "десь аж коло дому братик задрімав. обмостила його ковдрочкою, підібрала поправила шапочку, мимоволі замилувалася: справжнє тобі янголятко! але далі хай самі бавлять свою дитину! "     "тікала як уранці це ж треба! відразу - такий серйозний поворот: у кафешку! а тоді дивуйся, чому така легковажна молодь."     "софійка увімкнула світильник й розгорнула книжку. хоч уже давно перечитала "трьох мушкетерів", "тома сойєра", "людину-амфібію", "голову професора доуеля", "останнього з могікан" із татової бібліотеки, а також усі томи "гаррі поттера" у хвилини відпочинку або розпачу її манили знайомі давні казки. народні чи авторські (вони всі гріли софійчину душу), аби тільки з щасливим кінцем. от і ця, про русалоньку, так до серця припала! "     "софійці не набридало морочитися з курчатами, пасти гусенят. захоплено копала черв"яків для "     "цілувала свою вірну кицю. з не меншою ніжністю розцілувала скоро його можна буде вчити літер і лічбі. у софійки вже давно заготовлено для нього цілий ящик таблиць і малюнків."     "та впевненості не додалося: софійка надто добре знала, що ніколи не зможе бути такою стильною, як ірка завадчук."     "звичайно, як у казці: хату заметеш - сядеш посидиш, посуд помиєш - сядеш посидиш, хліба купиш - сядеш посидиш, з ростиком погуляєш - сядеш "     "і, що найгірше, їй анітрохи не хочеться рятувати цих скупеньких людців! як там вчили на позакласному читанні у тичини? "та нехай собі, як знають, божеволіють, божеволіють, конають: нам - своє " "саме так: нам своє робить! допоки може, софійка робитиме все, що їй під силу! "     "що таке життя? куди дівається минуле? куди діваємось ми? "            "софійка вперше відкрила давно усім відому істину: вона нічого не знає і не розуміє в цьому житті."     "гардероб чималий, шкода, що примітивний."     "дякую, мамусю! " - кинулась мамі на шию, чого давно вже собі не дозволяла."     "кинула оком в одне люстро. звідти на софійку ледь подивовано красуня. така, якою мріяла стати: темне густе волосся, коралові уста й чиста ніжна шкі" (майбутнє)     "а ти все така - замилувався дівчиною вадим, - і красою, і розумом! " "але софійка, мабуть, виросла з того віку, коли купуються на білих коней, навіть із принцами на додачу! ах, серце, серце! невже ти так зачерствіло в буднях? де той вогонь, що спалював тебе колись од кожного вадимового " (майбутнє)     "я чув, що пишеш для ді у журналах. пора б і книжку, як вважає" (майбутнє)