Твір на тему незвичайна дружба (за твором сіроманець)

Про вовків ми знаємо багато, і вони часто є героями казок, оповідань, пові­стей. Змальовують їх по-різному. У казках вовки зазвичай дурні, лихі, ворожі лю­дині. У творах Е. Сетон-Томпсона і Джека Лондона — розумні, кмітливі, благо­родні, вірні, допомагають людям і багато страждають. Про незвичного вовка роз­повідає й у своєму оповіданні «Сіроманець» М. Вінграновський.

Це був найстаріший вовк у світі, гроза місцевих лісів, який наводив жах на людей і тварин. Його прозвали Сіроманець, адже відомо, що це постійний епітет сірого вовка в народних казках.

Сіроманець упродовж тривалого часу був вожаком зграї, і йому корилися усі вов­ки. А тепер він зістарівся, осліп, заслаб, хоча залишився так само нескореним, як і раніше. Був у нього давній ворог серед людей — Чепіжний. Колись давно Сірома­нець украв у нього козу і з’їв її. Все-таки він звір хижий, йому їсти треба. А Чепіж­ний затаїв зло на вовка і понад усе бажав вбити Сіроманця. Він і ями копав на ньо­го по лісосмугах, і полював на нього. Хоча люди теж вчинили жорстоко з вовком, перебивши його зграю і вовченят. От і залишився Сіроманець самотнім на старість.

Мораль басни можно Охарактеризовать пословицей "за добро добром не платят". Вспоминается случай с Владимиром Санкиным, который, защищая людей от насильника, убил преступника. Несмотря на весь общественный резонанс, судья отправил мужчину-героя в колонию на 8 лет. Такой пример и показывает, что добро может быть омрачено чем-то грустным и печальным. Надеюсь, я Вам ))