Твір моя улюблена книга "Чарлі і шоколадна фабрика

Відповідь:

Чи вірите ви у дива? Більшість людей, на мою думку, відповість на це питання ствердно. Хоча будуть і такі, що вважатимуть їх дурницею і нісенітницею. Мабуть, у них немає фантазії і вони досить нудні.

Повість Роальда Дала «Чарлі і шоколадна фабрика» розрахована зовсім на інших читачів. Книга не досить звична. На перший погляд, вона надзвичайно схожа на звичайнісіньку казку. Так, у ній багато казкових елементів: маленькі люди умпа-лумпи, водоспади, які змішують шоколад, телевізори, з яких роздають шоколад, тощо. Але, коли прочитаєш більше, поступово починаєш розуміти, що усе насправді набагато складніше. І пригоди, що сталися з Чарлі, та його друзями, зовсім не випадкові. Автор ненав'язливо розповідає дітям про те, чого не слід робити у житті. За зовні смішними пригодами дітей криється глибока мудрість. Адже Авґустус Глуп потрапив у механізм зовсім не випадково: йому слід було змінитися. Віолета Борегард, яка ніколи не розлучалася із жуйкою, мала дуже гарний урок, коли перетворилася на величезну чорницю. Вередлива дівчинка Верука, яку розбалували власні батьки, на мою думку, стане після повернення напрочуд спокійною і слухняною. А Майк Тіві, можливо, зрозуміє нарешті, що захоплення телевізором є шкідливим. Бо у дітей у голові тоді «стає пусто, гниє уява, мов капуста! Усі зникають почуття й таке тупе стає дитя, що не сприймає чарівні казки, фантазії й пісні!»

Чому містер Віллі Вонк подарував шоколадну фабрику саме Чарлі Бакетові? Тому що хлопчик був завжди вихованим, стриманим, добрим. А якою дивовижною була його щира дружба з дідусем! Приємно, що Чарлі так шанобливо ставився до свого дідуся.

Повість змушує замислитися над багатьма життєвими проблемами, на які дуже часто ми не звертаємо уваги. А було б непогано, коли б книгу прочитало якомога більше читачів. Може, тоді вони зможуть уникнути помилок у своєму житті.

почему катерина полюбила бориса? ведь он не выставлял напоказ свои мужские качества, как паратов, даже и не разговаривал с ней. наверное, причина в том, что ей недоставало чего-то чистого в душной атмосфере дома кабанихи. и любовь к борису была этим чистым, не давала катерине окончательно зачахнуть, как-то поддерживала ее. она пошла на свидание с борисом потому, что почувствовала себя человеком, имеющим гордость, элементарные права. это был бунт против покорности судьбе, против бесправия. катерина знала, что совершает грех, но знала она и то, что дальше жить по-прежнему нельзя. она принесла чистоту своей совести в жертву свободе и борису.  

по-моему, идя на этот шаг, катя уже чувствовала приближающийся конец и, наверное, думала: “сейчас или никогда”. она хотела насытиться любовью, зная, что другого случая не будет. на первом свидании катерина сказала борису: “ты меня загубил”. борис — причина опорочивания ее души, а для кати это равнозначно гибели. грех висит на ее сердце тяжким камнем. катерина боится надвигающейся грозы; считая ее наказанием за совершенное. катерина боялась грозы с тех пор, как стала думать о борисе. для ее чистой души даже мысль о любви к постороннему человеку — грех.